06.02.2013 09:08
для всіх
343
    
  5 | 5  
 © Чернуха Любов

Маленький портрет

Подивлюся  у  очі  своєму  малому  портрету,

Його  примхи,  слова  так  нагадують  дні  дитинства.

І  на  тата  він  схожий  ходою  й  міцним  силуетом,

Лише  час  нам  показує  ледве  помітну  відстань.


Ми  із  ними  йдемо  другий  раз  у  садок  дитячий

І  портфель  з  ностальгією  вперто  несемо  в  школу.

У  наївних  образах  невтішне  серденько  плаче,

А  без  рідних  очей  потемніє  життя  навколо.


Подивлюся  на  перші  двійки,  на  перемоги,

Помилуємось  небом,  сонцем,  усім  на  світі.

Чи  збороли  б  тяжкі  невдачі,  сумні  тривоги,

Якби  нас  не  вели  за  руку  маленькі  діти.



2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2013 10:47  Деркач Олександр => © 

Чудовий вірш.

 07.02.2013 18:20  Тетяна Чорновіл => © 

Справжній мамин вірш! Такі ніжні почуття...

 06.02.2013 22:14  Марієчка Коваль 

Так душевно вийшло. Ну у вас все так.  Гарно.