Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.02.2013 18:48Роман
 
30000
З дозволу батьків
© Тетяна Белімова

Ізольда - Трістан - Ізольда

Глава перша

роман-феєрія

«Може б, хто послухав казки?

Ось послухайте, панове!

Тільки вибачте ласкаво,

Що не все в ній буде нове.

Та чого там, люди добрі,

За новинками впадати?

Може, часом не завадить

І давніше пригадати»

«Давня казка» Леся Українка
Тетяна Белімова
Опубліковано 07.02.2013 / 15317

Це було весною… Як мені тепер здається, у травні. Напевно у травні, коли ці млосні пахощі бузку забивають дух, а його кетяги виглядають серед соковито-юної, ще не змореної літнім сонцем зелені живими виноградними гронами – такими ж синіми чи жовтувато-білими і такими ж запашними…

Невже дні мої пораховані? І цей життєвий облік добігає кінця? А мені ж нема ще й тридцяти…

-  Ізольдо! Ти записуєш? Як ти втомилася, гукни писарчука малого Готфріда…

Я чекаю, поки вона спокійно, майже професійним рухом вправної сиділки поправляє легке напинало на моєму вихудлому тілі (у чому тільки й тримається мій дух… поки що тримається) і знову тягнеться до сувою – нескінченного сувою моєї життєвої оповіді.

-  Все гаразд, любий! Диктуй далі…

Надія згасає, як згасає цей день у вузькому готичному віконечку, напівзакритому химерним плетивом плюща, що розрісся тут не знати й коли (припускаю, ще задовго до нашого народження), і вже напевно переживе мене, а можливо, й мою дружину… Я все ще сподіваюся, що, може, у Ізольди скінчиться атрамент, чи їй стане зимно, чи хтось гукне її, чи раптом сама вона захоче піти до сусіднього покою і ще раз вп’ястися у синю далечінь за вікном, розшукуючи маленьку цятку на небокраї, яка буде наближатися уся червлена у променях західного сонця, бо тільки біле вітрило може стати червоним, чорне так і залишиться чорним…

Це було весною, коли навколо так багато сонця, і ніч ніби відступає, накопичуючи свою чорноту для зимової люті. Пам’ятаю, як відкрив очі і спершу нічого не міг розгледіти від пекучого всепоглинаючого жару – лише щось вохрянисто-золотаве, розмите й нечітке, мов марево, котре проте стрімко набирало виразних обрисів – риси її обличчя промальовувалися, відкриваючи рухому архітектоніку. Рудувато-русяве волосся, яке золотилося так яскраво, що спершу (о Господи, прости мене грішного!) я подумав, що потрапив до Божої обителі, і це янгол небесний у світлі свого осяйного німбу схилився наді мною – її рудаве волосся я сприйняв за щире золото і пізніше, вже навіть добре роздивившись, я не міг, не знаходив у собі сили відмовитися від цього оманливого враження і, спочатку подумки, а потім і вголос (але це було вже значно пізніше, не хочу забігати наперед),  назвав її Ізольдою Золотокосою. А тоді… Чи то вітер розніс, чи я сам так голосно співав про це… Люди підхопили, і от вже поголос рознісся скрізь, передаючи з вуст у вуста квінтесенцію мого кохання: «Чарівниця, що повернула Хороброго Трістана з того світу, зветься Ізольда Золотокоса»…

-  Ти живий! – це я теж почув цілком виразно, і це не було питання. В жодному разі!

Човен, що приніс тоді моє тіло (бо дух мій мандрував незнаними світами) до Ізольди, розхитував і розгойдував мене, колисаючи всю довгу дорогу безкраїм морем. І від цього, чи, може, від смертної рани велетня Морхульта, на яку не було ні ради, ні ліку в нас, у Тінтагелі, мені весь час навівало дрімоту – сон не відпускав мене, цупко тримаючи у своїх обіймах, у безкінечних яскравих мареннях. Тому, коли я наступного разу розплющив очі, зовсім не був певен, чи та діва у золотистій зливі рудуватих кіс була насправді, а чи наснилася мені, хоча й так реально…

-  Прокинувся? Зможеш сісти? Просто обпертися ось так спиною? Я допоможу!

У невеличкій кімнатці зовсім не було речей, крім мого дубового ліжка, та через низьке склепіння вона здавалося якоюсь затісною, схожою на нору. Не дивлячись на це, світла було достатньо – три маленькі віконечка майже під стелею лили й лили його щедрими безжурними потоками. І це було вдруге, коли я побачив її – усміхнене обличчя, вохрянисте волосся, заплетене у дві тугі коси, темні тіні під очима (тоді я зовсім не пов’язував воєдино свою смертну недугу і її недоспані ночі…) і дбайливі руки, які допомагали мені підвестися, спершу підняти голову, а тоді вже, тамуючи різкий біль у грудях справа й сісти на моєму ложі.  

-   Ти – Ізольда?

-   Я – Ізольда…

-   Та сама чарівниця, що вміє лікувати словом?

Її сміх задзвенів, як ручай весною, як його перша вода, що після довгих холодів, долаючи кригу, нарешті вибилася з-під снігу:

-  Чарівниця? У жодному разі! І не ворожбитка, й не чаклунка, й не відьма! Я лікую травами, готую з них зілля… Лікую своїм знанням, так, як мене вчили з дитинства, як вчили і мою бабу, і матір.

-    А примовляння? Я ніби чув крізь сон? Пісні чи, може, мову?

-  Жодних промовлянь і заклинань, хіба що побажання швидше одужати…

Щось гірке й солодке водночас було в тій чарі, яку вона піднесла мені, щось таке, що повертало життя, змушувало шумувати кров, а серце битися швидше. Вона допомогла мені знову лягти і попросила заснути. Але хіба це тепер було мені під силу? Адже я відчував, як до мене повертається здоров’я, сила, молодість. Я передчував, як незворотно наближається до мене моє щастя…

Київ 7 лютого 2013
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.01.2013 Привітання / З днем народження
Привітання для Сашка Новікова )))
08.02.2013 Проза / Роман
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
ІЗОЛЬДА - ТРІСТАН - ІЗОЛЬДА
07.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава перша)
11.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава третя)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 207  Коментарів: 7
Тематика: Проза, роман, феєрія, Ізольда Золотокоса, чарівниця
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.02.2013 00:29  Каранда Галина для © ... 

вже прийшла!) читаю!) 

 09.02.2013 00:28  © ... для Каранда Галина 

мені вже хочеться сказати: "ГАЛИНОНЬКА, ТА ПРОШУ!"))))))))))))) 

 09.02.2013 00:21  Каранда Галина для © ... 

зараз, ще кілька хвилин - і почитаю))))) 

 09.02.2013 00:15  © ... для Каранда Галина 

я розумію, проте мрію, що ви зможете абстрагуватися))))))))))) 

 08.02.2013 19:39  Каранда Галина для © ... 

) а як я можу судити не по-своєму?:))))) Тань, я бачу, почитаю вночі, зараз розриваюся просто... не хочу похапцем, хочу вникнути.... тому - на ніч. 

 08.02.2013 19:33  © ... для Каранда Галина 

дякую! вже продовження є! не судіть по-вашому, добре, Галю? 

 07.02.2013 23:13  Каранда Галина для © ... 

читаю) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © іміз
22.12.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди