Я чую подих вітру в полі:
Такий невпевнено тривкий,
Неясно дивно молодий.

Я чую в ньому запах волі
Зчаровано м`який.

Повітря набираю в груди
Свіжіше лютих зим
П`янке, мов тютюновий дим.

Душа моя ніде і всюди -
А погляд все за вітром тим.

У всестороння мого світу
Дзвенить старезний дзвін,
Сповнілий пахощами він

Занурюся в тремтіння квіту
І загорнуся у світанку тінь.

Сховаюся у глибочінь безодні
Невпинно ніжно голубу
І молоду таку мою.

Залишу всі гріхи безбожні
Та сльози болю і жалю.

Не варто так напоспіх жити,
Нести в кишені кривди
Й тягар давнішої вини.

Помилки не убить і не втаїти,
Але із ними варто далі йти.

Іти, простуючи дорогу нОву
Шукати в серці миру,
Та берегти любов свою.

Знайти зі світом власну мову
Й на всі усюди крикнути: живу!

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0) Переглядів: 363  Коментарів: 1 Тематика: Вірші, ода, життя

29.01.2010 © Янголятко Я хочу Я хочу, щоб небо згоріло, Щоб сонце світило вночі, Щоб білим море чорніло, Щоб мерзнути від свічі. Я хочу дорогу без шляху І квіти без трав і лісів, Просторий будинок без даху І ковдру пухнасту без снів.... >>> 29.11.2009 © Янголятко На двох 24.11.2009 © Янголятко Кришталь