Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
12.02.2013 09:57Мініатюра
Мелодрама  Для дорослих  Про любов  Про кохання  Про життя  Про минуле  
60000
Без обмежень
© Бойчук Оля

Допоки ти спиш

Бойчук Оля
Опубліковано 12.02.2013 / 15385

     Люблю солодкі моменти самотності і тиші… Люблю ловити у цій тиші сопіння двох маленьких носиків, а самотність розділяти з чоловіком, коли він спить… Буває іноді, мені не спиться, а від його тепла і з-під трепетних обіймів не вирватися. Я заколисую свої сполохані думки теплими спогадами  нашого першого літа, нашого першого  слова МИ.

   Пам»ятаю, як сьогодні – не спалось. Перекручувала в голові на пам`ять вивчені фрази з коротенької переписки-знайомства на Бігмірі:

01.04.07

 Привіт.

Мені дуже сподобалась твоя анкета,от я і вирішив написати. Хотів би познайомитись з тобою. Мене звати Роман. Я живу і працюю юристом в м. N. Якщо тобі буде цікаво зі мною спілкуватись,то пиши. Буду радий твоїй відповіді.

04.04.07  

Привітик!

Рада знайомству!

Ти ж майже мій земляк. Я  в твоєму місті бувала не раз. Приємно, що тобі сподобалась моя анкета. Я ж нічого особливого там не писала, і фотки не давала. Просто хотіла знайти співрозмовників , друзів -  так для цікавості. В мене навчання вимагає часто сидіти в інтернеті, але мені скучно просто щось шукати і розглядати рекламки. От я вирішила поєднати приємне з корисним, познайомитись з кимось.

Я вчуся (вірніше вже закінчую навчання) у Львові, живу, як ти вже знаєш, по сусідству від тебе. Коли придумаю щось цікавеньке, тоді знову напишу.

Чекаю на відповідь. Па-па.


        З цього  ж усе почалося. Далі мовчанка на місяць, у тебе – технічні проблеми на роботі, у мене – захист дипломної роботи і повернення у рідний Франківськ. Потім знову лист, уже з відвертою пропозицією зустрітися і з номером телефону. Я здивована, збентежена, заінтригована…Написала. Подзвонив. Запросив в неділю прогулятись твоїм містом. Я вагалась, бентежилась і погодилась.


      Отже ж кажу – не спалося в ту ніч, перед побаченням. Та яке ж то побачення? Знайомство? Дивувалась сама собі, боялась своїх намірів. Це ж не я – я б не погодилась: «Хай перший він, навіщо то мені?» В пориві вилетіло на зауваження бабусі: « Я відчуваю, що коли не поїду, то втрачу своє щастя»


        Ти ж пам’ятаєш, коханий, ту першу зустріч? Ти краще пам’ятаєш, ти був упевнений в собі, ти стояв на своїй території, а мене налякану зустрів з автобуса і повів довгими незнайомими вулицями. Ти з усмішкою спостерігав, як я сором’язливо кидаю на тебе невинні погляди, опускаю очі, ніяковію… А ти був, як завжди, відкритий і відвертий. Ти зумів за ті дві годинки  дізнатись більше, ніж треба. І поцілував на прощання, у щічку..

Була тепла неділя липня, 1 липня. Неділя, яка тепер у спогадах пахне тобою, гріє бурхливими емоціями і вистукує закоханим серцем.

     А тоді ми знову зустрілися в середу…. Вже у Франківську. Ти приїхав у відрядження, а я повернулась зі Львова. Пам»ятаєш? Як ти зустрів мене з автобуса ( знову)), подарував пречудові синьоокі квіти, а я пригостила піцою в честь останньої стипендії? А як ми сиділи під фонтаном  на якихось документах з твого портфеля? І якось дивно так почувалися  - ніби й знайомі тисячу років, але недоторкані, недоступні один одному, і тільки в перехрестях наших пальців пробігав легкий трепетний інтим.

       І знову неділя, сьомий день липневої пори, сьомий день бурі в голові та почуттях – невідомість, невагомість, жага, боязнь  Чого? Знову закохатися  і розчаруватися? Чи довіритись почуттям?

    Парк зустрів нас як завше усміхненим сонцем, оплесками зворушеного листя, і віддзеркаленням неба в плесі озер. А в глибинці ще здалеку нас прикликала бесідка, пропонувала воду з джерела. Ми їй вклонились і сховались від спеки та чужих очей. Бо нам потрібна була мить – щоб утопитись  у нарешті відвертому глибокому погляді, щоб упитись устами, заплутати пальці в волоссі…щоб зупинився час бодай у цю мить.  І що тебе спонукало тоді сказати, що хочеш з моїми батьками познайомитись? Звісно, я запитала навіщо тобі це. А ти , мов грім з ясного неба, впевнено і голосно промовив, що хочеш просити в них моєї руки. Було смішно і страшно, і дивно якось. Заміж? На третьому побаченні? Ти ненормальний))) Здається такою була моя відповідь, правда ж?

   Чудесне було літо – закохане, гаряче, захекане у передвесільних клопотах. А осені ми подарували незабутній день. Як потім усі говоритимуть, що такі шлюби укладаються на небесах, що ми схожі мов брат з сестрою, що ми гарні і щасливі….

      А хіба не так? Уже п’яту осінь ми зустрічаємо  в подружжі... Ми не чуємо з люблячих уст звичних  докорів про сірі будні, недоліки, незадоволення.  Ми не закохані, а вже дійсно свідомо любимо. Ми виплели і виплекали свою любов, збудували її, загартували її,  і працюємо далі. Ми виховуємо в собі взаємні почуття,  як третє дитя, що сопе у нашій затишній спальні. Ми натхненно вкладаємо любов у все, що віддаємо один одному і що просимо взамін.

Хіба не так, коханий?  Ось зараз наче знову зупинився час, маячком на небосхилі підморгує зоря, місяць лоскоче тебе, у сні усміхненого, холодним променем, а мені не хочеться забирати зіпрілу щоку з твого плеча…Я люблю тебе, чуєш? Як колись, як завжди і назАвжди…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.01.2013 Поезії / Вірш
Любов всесильна для сильних
22.02.2013 Поезії / Вірш
Простуджений лютий
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Мініатюра Про минуле
02.11.2013 © Ольга Моцебекер
Поцелуй с небес
12.02.2013
Допоки ти спиш
20.01.2013 © Ем Скитаній
протиріччя, або сон у саду
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 135  Коментарів: 14
Тематика: Проза, мініатюра, самотність, привіт, побачення, коханий
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.02.2013 00:50  Тетяна Белімова для © ... 

Цікаво! Гарна у вас родина! Хай щастить!)))) 

 13.02.2013 23:08  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Таню, дуже дякую!
А питаннячко певно риторичне))) З дитинства пишемо поперемінно - я прозу, Роман - вірші. Я більше в шкільний період, Роман - у часи студентсва, у подружжі в перші роки бавились "любовними зізнаннями")), а тепер ось знайшли свої ніші у творчості. Не знаю, чи надовго))) 

 13.02.2013 21:09  Тетяна Белімова для © ... 

Чудовий твір! Із кожного рядочка віє весною і коханням!
Зворушлива й романтична історія!
Ще у зв"язку із цим у мене виникло питання: а хто з вас першим почав писати? ну, тобто - хто раніше? 

 13.02.2013 15:42  © ... для Володимир Пірнач 

Велике дякую за коментар!!! Чесно кажучи, мені теж подобаються живі та емоційні тексти))) тому й пишеться певно так)) 

 13.02.2013 15:37  Володимир Пірнач для © ... 

Гарно,
дуже сподобалося.
Люблю тексти, які не витягуються з пальця, тут справді живі слова. Взагалі подобаюьтся тексти з мінімальним втручанням прямої мови чи діалогів.
Круто, + емоційно сильно.
Плюсую. 

 12.02.2013 18:00  Тетяна Чорновіл для © ... 

Зворушливо! Щасти вам! 

 12.02.2013 18:00  Тетяна Чорновіл для © ... 

Зворушливо! Щасти вам! 

 12.02.2013 16:24  © ... для Марієчка Коваль 

Дякую.
Чесно, не вмію писати без душі, просто так, щоб не пережити бодай уявою...А тим про більше приємні спогади...
А ще мені важливо було почути відгук про сам текст. Дякую! 

 12.02.2013 16:21  © ... для іміз 

Щиро дякую за приємний відгук і за теплі побажання!!!

 12.02.2013 16:01  Марієчка Коваль 

Гарно написали. Видно, що з душею.
По тексту класно, що всього в міру і нема зайвих описів, щоб змушували заснути уже на другому абзаці. 

 12.02.2013 15:39  іміз 

чудовий твір!!!!! хотілося би сказати, що багато чого розумію...ЩАСТЯ ВАМ!!! ЛЕЛІЙТЕ І БЕРЕЖІТЬ СВОЄ КОХАННЯ!!! РОЗУМНИЦЯ!!!! 

 12.02.2013 13:05  Каранда Галина для © ... 

та отож...) 

 12.02.2013 11:57  © ... для Каранда Галина 

Дякую-дякую! Думаю, коли б автор і його герой були Вам невідомі, то може б і прочиталося абстраговано)) 

 12.02.2013 02:50  Каранда Галина 

от каже Белімова, що ми маємо абстрагуватися, читати ФІЛОЛОГІЧНО... ну як тут це можна читати абстраговано???!!!
Чудово! і - хай так буде завжди! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
02.01.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
11.11.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди