Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
13.02.2013 21:22Роман
Про літо  Про кохання  Про щастя  Про казку  Про розлуку  
10000
З дозволу батьків
© Тетяна Ільніцька

Ізольда-Трістан-Ізольда

глава четверта

роман-феєрія

«З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто — не знаю я...»
«З журбою радість обнялась» Олександр Олесь
Тетяна Ільніцька
Опубліковано 13.02.2013 / 15408

-         Вона не гідна тебе! Не гідна твого чесного серця!

Мій дорогий учитель Гувернал тихо опустився біля мене на теплий пісок, ще не охололий у перших півсутінках (вони так і не перетворяться у ніч – коливатимуться, яснітимуть, імітуючи нічну темряву, щоб нарешті остаточно розтанути під променями першого сонця).

Пройшла та нещаслива, рокована осінь, яка поклала край моїм безумним надіям, минула холодна вітряна зима, відшуміли весняні зливи, і от уже знову літепло короткого північного літа, мінливого й непевного, веселило мою кров. Всю осінь, і зиму, і майже всю весну я перебував на східних кордонах королівства – таким було веління короля Марка і таким було моє бажання. Не покладаючи рук, я будував новий Тінтагель – місто майбутнього – настільки величне й прекрасне, досконале й неземне, що перший промінь сонця, потрапивши крізь високу східну браму міг пройти й вийти крізь західну, ніде не переломившись об сіру недолугу каменюку.

Коли я повернувся у дім мого названого батька, звітуючи його світлості про хід будівництва, я був спокійний і впевнений у собі (зимова скам’янілість мого серця виглядала непорушною й непроникною). І навіть тоді, коли за обідом, на знак пошани до моєї персони і важливості виконаної місії, мене посадили між королем Марком і королевою Ізольдою – навіть тоді ніщо не зрушилося під тим незримим коконом, який я сам намотував навколо себе довгими зимовими вечорами, висотуючи нитки із живої крові мого серця.

-                     Трістане! – розчув я ледь чутний шепіт – так моє ім’я вміла вимовляти лише вона. Мій названий батько, нічого не чуючи, у цей час ледь не впав під стіл, годуючи недоїдками із власної тарілки улюблених псів. На її ледь чутне питання про цю – нашу – ніч, я також ледь помітно кивнув головою на знак згоди.

-                     Трістане! Послухайся свого старого вчителя! Ця жона – велика грішниця, вона суть втілення змія-спокусника, що тягне тебе у прірву пекла, відриваючи від названого батька, заступаючи майбутнє!

Мій відданий вчитель Гувернал сидів, сам того не відаючи, на тому самому місці, де ще годину тому сиділа Ізольда Золотокоса, де ми з нею… Хоча, хто зна? Може, саме тому він і сів у цю ледь помітну вирву на піску, щоб собою, своїм тілом заступити від мене те, що, на його думку, руйнувало моє життя.

Я погоджувався з ним …і я не погоджувався з ним. Ізольда не гідна мене, чи, може, це я не гідний її – такої прекрасної, у божественному осяяні золотих кіс, такої розумної і вченої?

Так, Гувернал був правий, кажучи, що є інші прекрасні діви, вільні, шляхетського походження, і що вони із радістю даруватимуть мені кохання, згодяться стати під вінець, народити мені дітей. І – ні, Гувернал був не правий, не відаючи, що краса Ізольди прецінь не тільки зовнішня, що той мед і вереск її вуст походить від чогось внутрішнього, закритого від мене, того, що, може, із високого амвону у церкві називають душею?

Я міг дати собі раду із питанням … спокуси. І я не міг дати собі ради у цьому питанні. Як можна спокусити того, хто не бажає бути спокушеним, чия віра є міцною й неприступною, як земна твердь, чий дух є непереборним і сяє, як чаша Грааля? І як можна не спокусити того, хто бажає цієї спокуси понад усе на світі, прагне її усією своєю душею і всім тілом своїм? І загалом – питання питань: чи Ізольда спокусила Трістана, а чи це він, так, саме він, спокусив її?

Врешті я просто не знав, як пояснити своєму першому й єдиному вчителеві, що для – мене – прірва – не – біля – Ізольди – а – навпаки – без – Ізольди? Чи можна словами описати той летаргічний сон, у який я впав, покинувши королівський палац після весілля, коли всі слова й думки перебували ніби у внутрішньому анабіозі, і для того, щоб розворушити себе, змусити діяти, одного вольового імперативу було недостатньо?  Ні, недостатньо. Для того, аби якось розворушитися, треба було виймати меча і розтинати руку – тільки відчуття фізичного болю повертало до реальності, виводило за межі болю душевного.

Гувернал дивився на мене з-під кошлатих, зсунутих брів. Непоказний, набагато нижчий за мене зростом, він споглядав мене ніби з незримої висоти – досвіду, знання, мудрощів:

-                     Не думай, що переживеш свого названого батька й успадкуєш його корону разом із його дружиною!

Продовжував дивитися незмигно, ніби випробовуючи поглядом, звіряючи міць мого серця, твердість мого духу – готовність гідно зустріти свою долю. Він не сказав, але я й так знав, що він мав на увазі, адже сутність цього старовинного пророцтва була давно відома всім, старанно розтлумачена кожному: той, хто прийшов з дому його сестри – білявий герой – переможець дракона і велета, улюбленець долі, щасливий в усьому, та дні його будуть короткі, бо довго прожити йому не судилось.

-           Стережися, Трістане! Здогадався я – здогадаються й інші, довідаються, і луна поголосу не омине й Маркового слуху… Не жалієш себе – її пожалій! Хай береже тебе Господь! Пресвята діва Марія, заступнице наша перед Богом, моли сина твого про нас грішних!

Він пішов. Я зостався сидіти. Так само я зостався сидіти, й коли пішла Ізольда. Тупо. Непорушно. Кам’яно.

Я не зміг сказати ні їй – Ізольді Золотокосій, ні йому – моєму єдиному й відданому вчителю, що я її кохаю.

Київ 13 лютого 2013 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.02.2013 Проза / Роман
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава третя)
14.02.2013 Проза / Роман
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава п`ята)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Заначка, або Миколина пригода
26.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 5)
14.10.2017 © Іван Петришин / Нарис
Російські діти та хохли з хвостиками (Як виховують нелюбов)
05.10.2017 © Олег Корнійчук / Новела
Системний аналіз (Частина 4)
29.09.2017 © Сліпокоєнко Роман / Оповідання
Медові руїни
ІЗОЛЬДА - ТРІСТАН - ІЗОЛЬДА
07.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава перша)
08.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава друга)
13.02.2013
Ізольда-Трістан-Ізольда (глава четверта)
27.03.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава шоста)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 149  Коментарів: 3
Тематика: Проза, роман, ізольда, трістан, феєрія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.02.2013 03:06  Каранда Галина для © ... 

читаю) 

 14.02.2013 00:50  © ... для Тетяна Чорновіл 

Зрозуміло))) Я вже думала, що ви чогось образилися))) 

 13.02.2013 21:51  Тетяна Чорновіл для © ... 

Таню, коли у мене зникнуть проблеми з компом, обіцяю прочитати Ваш роман уважно від початку і до кінця! Бо зараз дуже важко через зависання! Декілька віршів переглядаю і коментую півдня! А роман хотілося б не уривками проглядати! :)) Вибачте! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
01.04.2012 © Каранда Галина
16.10.2012 © Істерична Бруталка
18.09.2013 © Тетяна Ільніцька
23.02.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди