ЛЕГЕНДА ПРО СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА

(відредагований чуть-чуть один із ранніх моїх творів)

Було колись, давним-давним-давно,

Ще за часів Ромео і Джульєтти –

Кохання забороненим було;

Боялись цього слова і поети.

Це сталося в одному королівстві

Із розчарованим в коханні королем:

Думки його і серце стали черстві,

А душу у кайдани скував щем.

Король кохав одну прекрасну панну,

Вона ж бо покохала коваля.

І роз’ятрилась в серці його рана –

Скорились всі наказу короля.

А сам наказ складався з заборони, -

«Кохання заборонено...!!!» Та все ж -

Знайшлися в королівстві дві людини,

Що віддані коханню до безмеж.

Закохані кохалися таємно,

Бо ж знали про жорстокість короля:

Таких людей король карав смертельно –

Кохання убивав, губив життя.

Закохані бажали обвінчатись...

Повз вартових проникли в монастир

І вголос стали Богові молитись;

Почув їхні молитви Валентин.

Священик слухав й більш не міг мовчати...

На віки поєднати щоб серця,

Наважився обох їх обвінчати

У супереч наказу короля.

Побачивши як сяють їхні очі,

Почувши їхні вдячності слова,

Священик потім працював щоночі:

Увінчував закохані серця.

Чутки про Валентина розійшлися

І звісно ж не минули й короля...

На «площу-смерті» жителі зійшлися

Й затріскотіло під отцем гілля.

______________________________________

Червоне полум’я торкнулось його ряси,

Мов зграя воронів здійнявся чорний дим.

Його спалили, кохання лило сльози.

Пізніше Церква його визнала святим.

Візьміть участь в обговоренні