17.02.2013 22:09
для всіх
274
    
  6 | 6  
 © Субота Олександр

за що

Щаслива сарна бавить дитинча.

Щось научає і дбайливо пестить.

Дрімає в спокої розмарена  роса

І гай мальований  цьому покою лестить.

Не потривож, шепоче вітер  молодий

І знов заснув в до світанковій тиші.

Туман замріявсь від утішних див,

Ранкові сни сховавши в довгі ніші.

І раптом… постріл… тишу розірвав.

Чиясь рука безжальна - не здригнулась.

Останній подих сарни долом впав,

Багряна кров із рани болем пнулась.

За що? Лунало в переспіві бід,

За що? Ревіло в тузі дике поле.

Чому коли царить в душі любов

То поруч тінню йде невтішне горе?

Вона лежала, йшов кровавий слід.

В її очах живі тремтіли сльози

І ліс похмурий  навіть не шумів,

А  полем йшли в зажурі дикі кози.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.02.2013 19:04  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний вірш! Жалко козочку! (((
Ми, люди, такі жорстокі хижаки! (((
Соромно стало, що люблю м"ясо!
Але люблю...

 18.02.2013 15:18  Деркач Олександр => © 

Гарно написано

 17.02.2013 22:44  Савчук Віталій Володимирович 

Це тільки ми - "царі природи" можемо дозволити собі вбивство заради задоволення! Терпіти не можу полювання! А вірш дуже хороший!

 17.02.2013 21:40  Чернуха Любов => © 

дуже-дуже... сумно..