22.02.2013 00:09
Без обмежень
203 views
Rating 5 | 1 users
 © Антоніна Грицаюк

Сонце за обрій тихенько сідає

Сонце за обрій тихенько сідає,

Місяць в далеку дорогу рушає,

Трави, мов шовкові, росами покрились,

Батько і мати гірко зажурились.


З рідної оселі діти розлетілись,

Та неначе вчора грались, веселились,

Сміх дитячий, мов дзвіночок, лунав на дворі,

Та тепер сумують – лишились одні.


У неньчиних косах зима вже блукає,

Та неньчині скроні також не минає,

Не минає старість їхньої оселі,

Життя пролетіло, як ті каруселі.


Доки вас чекають їдьте в гості діти,

Старість в тих оселях вже не зупинити,

Повертайте додому до рідної хати,

Не примушуйте довго стареньких чекати.

м. Славута 



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про матіолу і кохання | Антоніна Грицаюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мамина зима | Антоніна Грицаюк».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Антоніна Грицаюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 91 | Знайдено: 546
Автор: Антоніна Грицаюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Про долю;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;