Субота Олександр Не спитаєш
Не спитаєш, чому захмелів
І в стакані ще зовсім не пусто.
Я чекав бог зна скільки тих днів,
А в душі лиш холодна розпуста.
Все чекав, тільки час зупинивсь,
Бо йому не потрібно нічого.
І я вовком на місяць дививсь,
Розривавсь від кохання сліпого.
Не спитаєш, бо просто минеш,
Відпливеш весняними струмками.
Може десь собі пристань знайдеш,
В тихій змові з важкими вітрами.
27.02.2013 21:57 Лідія Яр => © |
 дуже гарно...зачепило... |
24.02.2013 19:36 Чернуха Любов => © |
 відчувається біль, гарний вірш... |
24.02.2013 17:03 Тетяна Чорновіл => © |
 Лишала відгук, та десь пропав! ((( Казала там щось про безнадійний кінець... А вірш дуже гарний! Моє "чудово"! |
24.02.2013 16:37 Деркач Олександр => © |
 Гарно |
24.02.2013 16:05 Ірина Затинейко-Михалевич |
 коли чоловіки римують невзаємне кохання - це так щемливо... |
24.02.2013 14:36 Тетяна Чорновіл! => © |
Дуже гарно! Ох, ці нотки безнадійності... |