25.02.2013 18:57
для всіх
298
    
  6 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

В МИТЬ СОНЦЕБИТТЯ

В МИТЬ СОНЦЕБИТТЯ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

В дивну мить світанкового сонцебиття, 

Коли ніч з ниток мороку відчай снує, 

Знов скресає між кригою це відчуття

Й наростає з тривогою в серце моє.


Звідки? Нащо? Те знати мені не дано, 

Так як таїнства важко збагнути святі, 

Та до болю я впевнена – справжнє воно, 

Й розчиняюся спрагло в його сприйнятті.


Що за сила нестримна, мов повінь весни, 

Вибухає в зимі? Серця стук! Серця стук!

– Це тобі… Це твоє.. Лиш повір… Лиш вдихни…

Тиша в фібри душі дзвінко скапує звук.


Час раптово розпався на кванти і зник

Під годинника ствердне «так-так» на стіні, 

А безмірного простору мірний двійник

Сон змішав із буттям у своїй кривизні.


Із повітрям вдихну чарів трепетний смог, 

Навіть не осягнувши його до пуття.

Світ магічний цей наш! Він – єдиний на двох

В дивну мить світанкового сонцебиття.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.03.2013 15:20  Каранда Галина => © 

трепетний смог здивував, а четверта строфа - аж ух!) Класно!)

 26.02.2013 22:17  Сашко Новік 

гарно

 25.02.2013 23:38  Зав`ялова Валентина => © 

Колосальний коктейль! Навпіл фізика, лірика й трішечки весіннього загострення...

 25.02.2013 23:33  Чернуха Любов => © 

час відчувся, як щось більше, ніж те, що показує годинник, а сонцебиття не знайоме мені поняття, тому моя фантазія швиденько намалювала цей процес. взагалі дуже сподобався Ваш вірш!

 25.02.2013 22:41  Суворий => © 

Ваші твори непомітно перемахнули через 300 000 перегляд... Як не як подія...

 25.02.2013 21:42  Савчук Віталій Володимирович 

Таню,- складно, ладно, але чомусь не сколихнуло! Вибачте, не хочу здатись надто прискіпливим, але не вмію брехати...

 25.02.2013 21:24  Оля Стасюк 

Меланхолійно... Чи то здалося?

 25.02.2013 18:34  Деркач Олександр => © 

Чудова мить, ДУЖЕ гарна поезія!!!