Перші вісники
Першим вісником зимних прощань
Ледь помітно, у складках туману,
З під снігів, як між змінами грань
Зелень трав пробивається р’яно.
Знов напружились м’язи дерев,
Наливаючись, з веснами, соком,
І здавалось заклякле, старе
Все ж прокинеться в задані строки.
З першим вісником теплих надій,
В трохи довшому денному ритмі,
У надмірній зимовій сльоті -
Послідовність річних алгоритмів.
Не мовчить, а співа календар,
Нетерпляче міняються цифри
І весна, як дівча, молода,
В наші дні підкрадається вихром.
м. Кривий Ріг, лютий 2013р
