Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
26.02.2013 22:24Нарис
 
Сіра маса міста
10000
З дозволу батьків
© Оля Стасюк

Сіра маса міста

Оля Стасюк
Опубліковано 26.02.2013 / 15569

Дану лякала метушня великого міста. Всі називали його мурашником, а вона не вбачала такого, бо мурахи завжди знають, що роблять, а тут ніхто не знав де він і хто він. Тут всі лилися безглуздим натовпом, байдужим до один одного – раділи натовпом, захоплювалися чимось натовпом, ридали, голосили, злилися, не вірили, посміхалися - усе натовпом. І ця сіра велика маса вічно кудись летіла, спішила, бігла, спізнювалася, поновлювалася дітьми і втрачала старих – і ніхто не вирізнявся серед неї. Усі були однакові, усі були байдужі до життя на самоті, усі жили за стереотипами. А як тільки хтось хотів виділитися, то його душили своєю сірою масою, залякували – і мало кому вдавалося вирватися назовні з цього великого сірого болота мокрого асфальту та брудних стін. А хто виривався, той ставав кумиром – сіра маса міста одноголосно обожнювала його творіння.

Дану це все неймовірно лякало. Боязнь злитися з масою була сильніша усіх інших страхів. Дівчина ненавиділа сірий колір тільки за те, що він був кольором цього асфальту і цих однотипних будинків; її гнітила вогка атмосфера, де всім однаково бракувало повітря, у всіх були однакові проблеми і ніхто не хотів нічого змінювати. Так, тут були кольори – тут вогненно горіли вітрини, сяяло сонце, синє небо розкривало свої теплі обійми… Але люди однаково реагували на ці кольори – раділи сонцю, летіли на розпродажі, сміялися до блакитного неба і писали йому однакові безглузді вірші в однакових зошитах з квіточками, які продавалися на кожному кроці. Летіли разом на прем’єри, перед цим прочитавши сценарій, і разом говорили про бездарність режисера – адже він не може нічим зацікавити. А потім йшли однаковими вулицями, назв яких ніхто ніколи не пам’ятав, до однакових будинків і купляли по дорозі додому морозиво.

Масово виходили заміж, одружувалися, масово народжували дітей і однаково їх називали. Масово сиділи в соціальних мережах, додавали друзів, ставили лайки і масово засинали, навівши однакові будильники на однаковий час. Масово прокидалися і розуміли, що знову проспали – масово спізнювалися, вибачалися, досипали на роботі чи на навчанні. Усі зачитувалися французькими романами про лицарство і романтику, але всі давно забули що це таке. Дівчата повинні були бути постійно в когось закохані, і ніхто не задумувався про справжність почуттів. Потім усі масово йшли в РАГС, щоб постояти в черзі і однаково розлучитися, потім всі масово йшли в суд, щоб відсудити дітей, розділити майно, якого однаково ні в кого не було. Всі говорили про зламані стереотипи, яких ніколи не було, бо всі жили за стереотипами.

Народжувалися, помирали, виходили заміж, вбивали, ревнували, потрапляли в тюрми, виходили з них, грабували банки і по ранкам їли бутерброди з маслом.

Біля кожного пам’ятника на кладовищі лежали однакові гвоздики, а на кожному вікні стояли однакові кактуси. І всі разом – з однакових квіткових магазинчиків.

Біля кожного будинку сиділи бабусі і однаково пліткували про однакову погану молодь, яка масово вела нездоровий образ життя, а потім виростала у таких самих бабусь та дідусів на лавочках.

І всі поголовно хворіли – у всіх боліло серце від проблем, нили суглоби від дощів(байдуже, за якої погоди), всі поголовно лікувалися від грипу і йшли на щеплення.

А потім дивилися кримінальні новини і закушували сосискою .

Всі говорили про касти і ранги, багатих і бідних, добрих і злих, красивих і негарних, молодих і старих, всі всіх боялися, всі всіх зневажали і однаково лишалися сірою масою.

Сірою масою, яка ніколи не задумувалася про свою сутність. Або однаково задумувалася і однаково говорила, що це надто складно. І однаково помирала, і однаково народжувалася.

А десь вгорі сяяло сонце – одне на всіх і для кожного різне.

Просто цього ніхто не помічав. Або не хотів помічати.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.02.2013 Поезії / Ліричний вірш
Весна
10.03.2013 Поезії / Філософський вірш
Любов
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Твори улюблених авторів
12.01.2012
Катерина
26.09.2012
Життя у векторах
26.02.2013
Сіра маса міста
02.08.2013
Чужина
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 175  Коментарів: 8
Тематика: Проза, нарис, асфальт, велике місто, РАГС, бутерброди з маслом
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.03.2013 15:13  © ... для Чернуха Любов 

Скоро вже буде сонце)))))))) дякую! 

 05.03.2013 15:12  © ... для Каранда Галина 

Дякую за розуміння!!!!!!!!!!! 

 05.03.2013 15:12  © ... для Тетяна Чорновіл 

Я б сказала посткомуністичне.......... Дякую) 

 02.03.2013 11:27  Каранда Галина для © ... 

80808 - це твоя загальна к-ть переглядів на даний момент часу... таке красиве число, не могла не зафіксувати:) 

 01.03.2013 16:50  Каранда Галина для © ... 

класно. З одного боку - все правильно. А з іншого - коли раптом ти не такий, як всі, хоч в чомусь, то найбільшою мрією стає саме стати, як всі, щоб було все, як у людей. Не все так просто... Висновок правильний: єдиний вихід - черпати радість з сонця, з неба, - з того, що маємо. 

 28.02.2013 18:00  Тетяна Чорновіл для © ... 

Комуністичне якесь місто! 

 28.02.2013 02:22  Марієчка Коваль 

дуже нагнітаюча обстановка)))) Сонце... що те сонце без тих сірих людей. І куди ж воно світить, якщо всі вони в сірих кольорах. Непорядок з тим сонцем. 

 27.02.2013 10:59  Чернуха Любов для © ... 

не хочеться відчувати себе піщинкою у сірій масі, є надія що ми все ж таки індивідуальні, задум зрозумілий іноді місто гнітить, потрібно вирватися на природу, хоч іще й холодно... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
12.04.2011 © Закохана
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди