04.03.2013 13:57
18+
274
    
  5 | 5  
 © Андрій Гагін

Жамевю

з рубрики / циклу «Із зимової шухляди»

Поміж світів протягнена струна

І кожен раз, то береги одної річки.

І кожен час, мабуть веде вина

Знайти ту вічність там посеред стрічки.

 

В цій колії важлива кожна мить…

Крапки секунд лише сліпі ознаки ходу -

Щось важливіше глибше десь сидить.

Свідомість – цвіт, який чекає воду.

 

Холодний дощ і сніг в зимовий час

Можливо все повільно, згодом стане міфом.

Роль кожної миттєвості для нас

Це нитка полотна, для стрічки світу.

 

Вже вкотре жамевю якась лиш мить,

Але душі струна живе і тягнеться спочатку.

Відроджень крихт потоку не спинить,

Допоки всі не знайдено відгадки.



11.01.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.03.2013 22:37  Сашко Новік 

цікаво. дізнавсь що таке жамевю)

 04.03.2013 20:58  Тетяна Белімова => © 

Те, що ви, Андрію, філософ - ми завжди знали! Але ваше "Жамевю" нас загнало у глухий кут! З одного боку - прекрасна поезія, тема така близька й болюча для багатьох!
А з іншого - оце саме жамевю... так непоетично звучить... болотяно-жаб"яче... )))))) це така суто читацька асоціація! Ви ж, як не як, були довгий час НАЙТ! Повинні розуміти химерну гру чужих асоціацій і не ображатися)))

 04.03.2013 15:16  Володимир Пірнач => © 

Шикарно!
Забираю у вибране.
Плюсую.

 04.03.2013 14:12  Чернуха Любов => © 

Заставили по-гуглити цікаве слово! Гарний вірш!

 04.03.2013 13:50  Каранда Галина => © 

чудово. Прочитала в Вікіпедії про жамевю... в мене такого не було ні разу... хоч дежавю - буває...