Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.03.2013 20:27Мініатюра
Для коханої [для коханого]  Про розлуку  Про кохання  
40000
Без обмежень
© Птаха Весни

Якби лишень знати...

Чому? Чому люди здатні причиняти настільки сильну біль близьким людям? Можливо вони виявились не настільки близькими? А можливо просто не вміють цінувати одне одного? Так хто ж заважає навчитись це робити?

Чому людина настільки переживає, що буде завтра та не зважає на сьогодні? А що, взагалі, таке завтра? Завтра – це теж саме сьогодні, але яке може і не настати… То чому ж про нього стільки задумуватись і так його планувати? Невже серце помилилось? Невже, я для нього була не настільки важливою людиною, що він так легко відмовився від тебе заради невідомого завтра? Не забажав жити сьогодні…зараз…зі мною. Невже,  для нього краще вірити в те, що це не більше як черговий випадок?

В моїй пам’яті так чітко викарбувалось все його і стало таким невимовно близьким. Рідний погляд, рідна усмішка, голос, волосся, постать…В якийсь момент з легкістю уявляю як він з мною розмовляє, відчуваю його дотик, видається, що вдихаю його аромат.

Дивуюсь, як душа може витримати такі тортури… Здавалось, що в мене є вимикач, який в потрібну хвилину може припинити біль. Та виявилось, не на всіх людей він справний…На інших спрацював, а на нього ні… Ці думки…думки…вони загромаджують весь простір в моїй голові… Де він зараз? Що робить? З ким розділяє своє життя? Мимоволі уявляєш, що він зараз не сам…з іншою… І ліжко, яке було сповнене нашими розпусними насолодами, яке ще пахне мною… вже інша, наповнює своїм ароматом. А руки, які так міцно і надійно обіймали мене ще вчора, обіймають вже сьогодні її. Що уста, які так солодко цілували мене, тепер наділяють терпкістю уста іншої. Слова, що п’янили мене своїм звучанням, сповнюють змістом життя невідомої. Тіло, яке так палко притискалось і обпалювало  мене своєю пристрастю, вже дарує себе іншій. І час…час, який би міг бути нашим, відданий комусь, а не мені…

І тоді, наді мною починають згущуватись хмари…хмари спогадів, які нависають все більше і більше, і в певний момент не втримуються і випадають проливним солоним дощем. Дощ смутку… Хіба таке можливо? В дитинстві я б сказала, що ні, але тепер… Невже, він прийшов в моє життя, щоб переконати мене лише в цьому, щоб зруйнувати мій дитячий світогляд, в який я досі наївно вірила і думала, що існують лише дощі радості, під якими хочеться витанцьовувати босоніж, стрибаючи по калюжам щастя, тримаючись з ним за руки… Ні! Я відмовляюсь в це вірити!! Моє серце стає на його захист і розум не в змозі переконати в іншому. Адже він – коханий…мій коханий! Починаю розуміти, що для зародження кохання час не важливий. Не важливо скільки років, днів, годин чи хвилин ти провів з людиною. Можна закохатись щойно побачивши його, тільки почувши його, лишень доторкнувшись до нього… Повірити йому і не побоятись віддати себе…всю себе…до останньої краплини. Та чому ж він, тримаючи ті краплини моєї душі не захотів залишити їх собі? Можливо, побоявся, що може по дорозі розгубити їх, а можливо, не знав, що з ними робити, а можливо, просто не розібрався в собі і в майбутньому ще пожалкує?  Надія…саме надія сповнює мене зараз… Я хочу вірити в те, що він відчув їх силу…відчув, що ці краплини ладні об’єднатись в безмежний океан…океан кохання, який цілком його поглине, який наповнить новим смислом його життя і з якого вже не виникне бажання винирнути.  Він прийде…він ніжно пригорне мене до себе і не відпустить вже ніколи! 

Якби я могла читати його думки і знати, що я вартую в його житті…

душа 04.03.2013
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
Мініатюра Про кохання
19.03.2013 © Екатерина Середина
Такой больной разговор двух одиноких, любящих друг друга...
05.03.2013
Якби лишень знати...
02.03.2013 © Наталка Янушевич
рефлексія
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 154  Коментарів: 5
Тематика: Проза, мініатюра, думки, хмари спогадів, коханий
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.03.2013 01:50  © ... 

Дякую за відгуки! Це вперше, коли інша людина спонукає мене до написання своїх думок на папері. Тому вдячна за підтримку) 

 06.03.2013 12:21  Тетяна Белімова для © ... 

Дуже гарний твір! Глибок-інтимний, глибоко-відвертий і ...зрозумілий всім, хто коли-небудь кохав...
"Ні! Я відмовляюсь в це вірити!! Моє серце стає на його захист і розум не в змозі переконати в іншому. Адже він – коханий…мій коханий!" - ось ключові слова вашого твору. Розум давно все осягнув, але ж серце не хоче прийняти й змиритися із правдою. Хай так і буде! Рятівне серце!.. Хай воно живе надією! А потім, одного дня ця надія спаде як непотрібна вже пов"язка! І ви одужаєте!
А ще знаєте, все що недосяжне завжди є ідеалізованим для нас. 

 06.03.2013 09:04  Деркач Олександр 

Цікаві роздуми... 

 05.03.2013 22:38  © ... 

Дякую за підтримку! 

 05.03.2013 22:14  Каранда Галина 

сумно. Бажаю видряпатися з цього і писати про щасливі події. Вітаю на Порталі. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди