...з нотаток
(продовження)
18.
пишаюсь я регіональством -
бо чистий, вдягнений і взутий,
з грішми безгрішний, ситий,
вигляд - хоч куди!
живу і побутую повноцінно,
по-українські навіть розмовляю нишком.
...такий от я, така у мене вдача -
знадливих перемін
завжди я чую поклик.
тому патякання плебейські - усі! -
мені до міндалЯ.
19.
свідомість наша жаб"яча виплигує з болота,
хапає комашину на льоту і знов плигає у болоті.
але ж які пісні у нас! а співи!.. безподобні.
20.
і, дяка Богові, мистецтва наші є
і поки жевріє духовність...
хоча й в жорсткій облозі у руїнах
опіслярабської доби.
21.
і так, і сяк слова переставляю -
і ось уже будується строка...
тут магія якась, чи таємниця -
я почуваюся людиною і Богом,
хоча роблю нікому не потрібну справу.
22.
думки...
багато їх, споріднених і різних -
красиві, депресивні і страшні,
"дна одну заперечує,
себе самих то здмухують
й відроджуються знов.
відверто кажучи,
вони тут не потрібні -
бо у суспільстві,
яке веде борню за власне виживання,
немає часу до думок,
є лише час до дії.
...мені?..
мені вони навіщо?..як сам собі я не потрібен.
23.
глобалізація...
вельми цікава штука.
коли держава сильна.
і громодяни в ній
захищені духовно і морально.
інакше ризик є на долю індіанців.
стосовно ж українців - на всі сто!
потенціал відречення закладено могутній.
24.
отара ми. погоджуюся я,
що краще нам на гурт у гурті бути.
а гуртоправом - хто?
котрому все й одразу?
а потім?
опісля нього хоч потоп?..
е-е-е, ні! із цим я ВЖЕ не згоден.
...чи не тому хвилюються народи,
не звідси чи терор, протести, заворушення і смути?..
...о, так! глобалізація вельми цікава,
та ще штучка.
25.
в природі ми без розуму живем -
не розуміємося в ній, її не розумієм.
біда вся в тому,
що ми це усвідомлюємо,
знаємо - безболісно, безслідно все то не минає...
...тут не про Біблію - до чого тут вона?! -
тут про закони, про буття, про долі
і про природу, для якої
ми є лише рослинний світ.
26.
самих себе не поважаєм.
тут тільки й те, що розвести руками -
коли ж прокинеться самоповага,
а, отже, і повага поміж нами?..
скоріше б вже приходив би той час.
27.
регіонали ми,
регіонали безликі і безмовні
в регіонах, де числять нас "еліти" у законі.
хто ми для них?
конкретно - громодяни.
коли загал.
а по одинці - нуль, статистика,
у кращому випадку - зайвий,
але клопіт.
28.
з ноги не тої встав,
все пада з рук
і хирява погода -
з того і нуджусь увесь день.
і обернувся день у будень
великий і безмежний,
аки час,
всередині якого
вовтужуся і зрушитись не можу.
29.
якась ущербна доля -
минулого нема (його я викреслив у часі),
вирує поряд, десь там сьогодення,
узавтра ж - край,
туди звалюсь у лахах,
весь в лайні,
або ж -
примарою примар,
чи блукачем піду поміж світами
з питаннями в очах,
печать мовчання на вустах
і знак печалі...
як я живу?..
не зна і навіть Бог, як я іще живу.
30.
колись давно один чиновник
сказав мені про те,
що я у списках, тут, ніде не значуся у нього
і, отже, я у світі не існую -
мене в природі й атомом немає...
о, як же він правий був!
а я тоді образився на нього,
горлав, репетував у нього в кабінеті...
з запізненням пробачення прошу
уклінно в нього - бо зараз я від тих часів
у п"ять разів мізерніше за те,
вважалося котрЕ тоді "ніщо"...
31.
почув від когось -
аби вагомим бути в світі,
не треба надто вже товстіти -
бо товсті всі (зразок Толсті),
поети були геть худі...
чи не тому я все ходжу у початківцях?
чи то такий тюхтій?
чи музи знехтували мною,
що графоманом дихаю у світ
у суєтний і тлінний...
32.
навіщо я нотую
своїдумки, чуття і бубоніння?..
що мовити на це? - не знаю.
складаючи собі рядочки для читання,
можливо чином отаким себе обороняю
від одебілості в говірці чужомовній,
яка панує нині в Україні.
33.
стою, перебуваю на землі.
але ж стояти так спроможна і горила.
...отут я краще зупинюсь,
бо крутиться в умі там щось про жуйні тварі...
34.
в коханні зараз як -
спочатку плоть і гроші.
є варіант - можливо навпаки.
все інше потім.
цікаво, це природно ачей штучне для людини?
на користь їй, а чи користь заситна?
шкода, що відповідь не знатиму ніколи -
не доживу я до кінця століття.
але ж чого в коханні тільки не бувало!
ще з тих давен, коли людина
усвідомила себе... -
і саме як ЛЮДИНУ.
