ПАЛАЄ НА СХОДІ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
З-за обрію небо
Палає на сході,
Здогадок не треба –
Осмислити годі.
Мчить хмарність холодна
В туманні моменти.
Мій любий, я згодна –
То все сентименти,
Бо в вічності ліку –
Ще мить одна лише,
І просто до крику!
Й до крику складніше!
Що, збуджене рано,
Стікає крізь хмари?
Жага полум’яна
Чи вітряні чари?
Що мчить нас в безодню
Магічно-бездонну?
Чи атоми водню,
Чи сплески озону?
Чи щось незворотне
На самому споді?
Лиш небо незгодне
Палає на сході…
