14.03.2013 10:34
18+
183
    
  3 | 6  
 © Дебелий Леонід Семенович

Двері зачиняються

(подорожні роздуми)

Що б його зробити, щоб спокійно жити,

Не трудитись тяжко, безтурботно спать, 

Щоб не їхать довго, не чекати й миті,

Як на скатертині все й одразу мать.


Щоби думка творча прилітала з неба,

Як та манна душу оживляла й плоть,

Піднімала вгору й опускала плавно,

Помагала спротив й заздрість побороть.


Щоб в добрі купатись, як вареник в маслі,

І натхнення валом, вибухом в екстаз,

І пилося й їлось, поки не хотілось,

І щоб ранок кожен, як у перший раз.


Щоб в веселім гамі, як в саду едемськім,

Навкруги буяло, пурхало, цвіло,

Щоб худоба й птиця із хотінь плодились…

Й без зусиль й безплатно все оце було...


P.S. Хто допоможе? Весь свій спадок - цій Непересічній Особистості!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2013 21:14  Сашко Новік => © 

непогано

 14.03.2013 12:33  Тетяна Чорновіл => © 

А ця особистість не полтавський соцький, часом? :))))
Чудово! Розважили. З заголовка подумала, що вірш про метро )

 14.03.2013 10:44  Чернуха Любов => © 

да-а! а своїх декілька "щоб" можна дописати!?

 14.03.2013 09:27  Каранда Галина => © 

клас.... читала, й не могла збагнути, чим закінчиться... і тут бац - такий ПС в кінці! подобається Ваш гумор.