18.03.2013 22:00
для всіх
213
    
  3 | 3  
 © Дебелий Леонід Семенович

Я до тебе прийду

Сину Юркові присвячується

Я до тебе прийду, світлокоса вербичко,

До зелених отав, до масної ріллі,

До пахучої в мареві, в ніжнім осонні,

На узліссі, мов жар, дивоцвіт-скумпії.


Я до тебе прилину потоками зливи,

Навесні упаду життєдайним дощем,

Пригорну вітру подихом кожну билинку,

Проросту щедро в лузі густим споришем.


Я безсмертником стану при людній дорозі

І вклонятимусь тому, чим жив, що любив,

Я ширятиму в небі у синім просторі

І вбиратиму в тузі все, що з серцем лишив.


Я тебе, моя земле, не зможу покинуть!!!

В буйноцвітті садів, в заметілі снігів,

У зеленому пагоні, в крику пташинім

Відгукнусь,

Усміхнусь,

Озовуся

Відлунням віків...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.03.2013 11:36  Тетяна Белімова => © 

Дуже щиро й зворушливо! Є певні технічні моменти, але звучить як поетичний заповіт, у якому висповідається любов до всього земного, всього, що гріло й давало наснагу протягом життя.

 18.03.2013 23:42  Тетяна Чорновіл => © 

Надзвичайно тепла присвята рідній землі! Чудова поезія!

 18.03.2013 22:04  Чернуха Любов => © 

а чому синові, якось більше рідній землі присвята, може звісно це щось особисте...гарний вірш.