Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.03.2013 10:34Оповідання
Про дитинство  Про зиму  
Перший сніг
21000
Без обмежень
© Олекса Т

Перший сніг

Олекса Т
Опубліковано 22.03.2013 / 15997

Вночі на місто випало багато снігу і температура знизилась до мінус десяти. Досить незвичайне явище для маленького південного міста, жителі якого в останнє десятиліття майже не бачили снігу. Випадав іноді, але швидко танув, викликаючи тим самим сирість та великі калюжі. Але в цьому році склалося по-іншому. Дощі, що випадали часто майже увесь листопад і частину грудня, набридли усім до біса. І ось після декількох днів відносно теплої і сухої погоди, за два тижні до Нового року, містечко накрив потужний снігопад.


Сонячні промені наполегливо пробивалися крізь нещільно закриті штори до кімнати, які змусили Олену, сплячу лицем до вікна, сильніше стиснути очі. Відкинувши безуспішні змоги боротьби з ранковим світлом, вона нарешті повільно розплющила очі і тут же їх закрила від яскравих променів сонця проникаючих в кімнату. Повернулася на інший бік і зручно поклала свою голову на плече чоловіка.

- Сергійку, вставати потрібно – прошепотіла Олена до нього.

- Давай ще трохи поваляємося, адже вихідний. - Не розплющуючи очі, чоловік обійняв дружину однією рукою.

- Гаразд, якщо Іванко не прокинеться, то поваляємося ще хвилин п`ятнадцять. - Погодилася Олена.

Пробуджена від шепотіння батьків, заворушилася у своєму ліжечку маленька людина на ім`я Іван. Вдосталь порухавши головою та рученятками, малюк зім`яв ногами ковдру. Не вдоволившись з цього маленька людина піднялась, вхопившись руками за перильця свого ліжечка. Круглолице, золотоволосе створіння зацікавлено втупилося на батьків, що прикидалися сплячими. Деякий час, подивившись на них, людина стала виявляти невдоволення, щось вигукуючи на  напівтарабарському-напівлюдському діалекті. Коли змоги мирно сповістити про своє існування не дали очікуваного результату, хлопчисько дико і пронизливо заверещав.

- Прокинулося опудало, ну не дасть відпочити. І коли ти вже перестанеш нас будити? – звернулась до сина мати.

- Олено, не кривдь козака. - Вивільнивши руку і підвівшись на лікоть, сказав Сергій. - Добрий ранок, пане Іване. Що, снідати час? Зараз зробимо. Не хвилюйся, але спочатку вмиватися і переодягатися. Домовились?

Татко вибрався з ліжка і узяв на руки маленьку людину, що зраділа увазі до себе. Хлопчик посміхався. Сергій із сином, що неслухняно совався в руках, направився до ванни.

Оленка, потягнувшись кілька разів в ліжку, теж піднялася і, надягнувши халат, пішла на кухню, потираючи очі. Поки чоловіки вмивалися, вона встигла почистити картоплю.

- Сергійку, я картоплю почистила, а ти смажиш - все по-чесному. І ще одне. Прибери ліжко, будь ласка - вона підійшла до чоловіка, що тримав на руках сина, і поцілувала сина в щічку. Той після маминого поцілунку обхопив тата за шию і зарився носом в його плече. Сергій нахилився до дружини і теж поцілував.

- Ну, якщо ти такий вередливий, то нехай твій улюблений татко готує тобі сніданок. - Грайливо посваривши пальцем синові, мама зникла за дверима ванни.

- Ти що їсти будеш? - запитав татко маленьку людину.

- Салат - чітко, на людській мові, вимовив Іван.

- Гаразд, нехай буде салат. А ти, поки я тут приготую поїсти, пограй. - Тато відніс сина до його улюблених іграшок і включив телевізор. Маленька людина полюбляла яскраві, що супроводжувалися музикою, рекламні відеоролики. Дитина з цікавістю  дивилася рекламу, перебираючи руками улюблені іграшки. Нарешті Іванко вибрав ту іграшку, яка йому сьогодні припала більше до душі, а саме модель англійського міні-автомобіля, яку прислала йому бабуся. Тато, що зайшов до кімнати прибирати ліжко, не викликав у сина ніяких емоцій. Новини світу реклами на цей момент більше займали його, ніж батьки. Адже це так важливо для маленьких людей бути добре обізнаним з останніми новинами на споживчому ринку.

Сергій, закінчивши прибирання в кімнаті, підійшов до вікна. Відкривши штори, він примружився від яскравого світла, що увірвалося повним потоком в кімнату. Навіть Іванко на мить відірвався від реклами через те, що світло засліпило екран телевізора. 

- А снігу скільки навалило. Оленко,  день який сьогодні чудовий видався. Ти бачила? - голосно звернувся до жінки Сергій. Але відповіді не отримав, і повернувся на кухню.

Поснідавши і обмінявшись враженнями з приводу снігу і гарної погоди, батьки вирішили піти з сином в парк погуляти і покататися на санчатах.


На вулиці, Іван закрив очі руками від яскравого денного світла і нестерпної для очей білизни снігу, що виблискував на сонці. Трохи постоявши, він відірвав руки від очей мружачись. Через декілька хвилин його очі помалу звикли до яскравого оточення. "Що таке? Чому все не так як учора? І що це таке біле скрізь лежить?" - здивовано повертаючи головою навкруги, роздумувала маленька істота. Вирішивши,  що це біле незрозуміле покривало має бути м`яким і приємним, він з усміхненим ротом плюхнувся в замет  і почав лежачи хапати сніг і розкидати своїми маленькими теплими ручками. Але чому, так палить руки? І чому вони мокрі? Маленьке сонцеподібне личко в шапочці, що насунулась на очі, змінило гримасу щастя на  гримасу повного подиву і розгубленості. Порухавшись лежачи в снігу, маленький чоловічок встав і, благально подивившись на батьків, стиснув свої маленькі, незрозуміло чому почервонілі, пальчики докупи.

Маленька істота виявилася беззахисною і зовсім не готовою до зустрічі із сніговою зимою. Ніколи ще в його коротенькому півторарічному житті він не зустрічався ні з чим подібним і не знав, що таке сніг і зима. Батьки, посміхаючись, дивилися на сина, що уперше відчув своїми пальчиками, що сніг дуже холодний.

- Давай Іваночку рученята - промовив тато, присівши на коліна. Він узяв маленькі рученята сина у свої великі теплі долоні і став на них дихати. У маленькі пальчики знову повернулося життя, і вони знову стали теплими, а в очах Іванка заблищала знову  радість. Мати наділа на синові рученьки рукавиці. "Дивні вони ці мішечки на руках. Але які тепленькі! "- подумала маленька людина.

- Ну ось син і зима прийшла. Справжня, із снігом – вимовив тато.

- Жима, шігом - переклала на свою рідну тарабарську мову, маленька людина.

- А зараз ми кататимемося на санчатах! - сповістила сина мама.

У парку було вже досить багато людей з дітьми і санчатами. Іван, трохи освоївшись з новими погодними умовами, з цікавістю вивчав виникнення слідів в глибокому снігу. Дивлячись на інших і собі почав робити маленькі кроки. Він тупцював по снігу маленькими ніжками і голосно сміявся від задоволення.

Батьки ліпили сніжки  і кидали один в одного. Малюк спробувати робити те ж, намагаючись наслідувати батьків. Але сніг в його руках ніяк не хотів перетворюватися на білі тверді кульки як у тата з мамою. Розсердившись на неслухняний сніг, він нахилився і розгріб його руками, із злістю розкидаючи  навкруги.  Врешті решт знову увагу Іванка притягнули батьки. Тато з розбігу смикав гілки дерев і відбігав убік. На маму незрозуміло чому  падав білий  дощ. Іван, зацікавлений таким дивом, підійшов до мами. Сергій підбіг і, підстрибнувши, знову смикнув за гілку. На радість малюка на них з мамою посипався цей дивовижній білий дощ. Іванко підняв своє личко вгору і голосно розсміявся. Сніг, що засипав шапку і обличчя малюка, швидко танув на рожевих щічках. Малюк вимагав ще і ще повторення білого дощу від татка.

- Оленко, давай з гірки на санчатах покатаємося. - Запропонував Сергій. Маленька людина запитливо і якось стурбовано подивилась на батьків. "Цікаво, а як це - кататися з гірки"? - подумала маленька людина.-"А що таке санчата? Можливо, це і є та дивовижна річ, схожа на маленький стілець, яку тато тягнув за собою на мотузці і на яку вони мене хотіли посадити біля будинку?"

 Мати узяла санчата і піднялася на досить круту гірку. Вона сіла на санчата і відштовхнувшись, покотила вниз, набираючи швидкість. У Іванка широко відкрилися від подиву очі, коли мама промайнула повз них з татом і, проїхавши ще метрів десять, зупинилася. А потім настала черга Іванка з татом. Сергій тримаючи в одній руці сина, а в іншій руці санчата, піднявся на ту ж саму гірку.

Він сів в санчата і посадив перед собою сина, який уяви не май що на нього чекає в наступну мить. Потім тато потужно відштовхнувся і санчата, набираючи швидкість, полетіли вниз. Очі маленького чоловічка, наповнилися жахом і він почав відчайдушно  кричати з переляку.

 "Навіщо він це зробив, самовбивця! Я ж нікого не прохав. Як швидко ми летимо на цих чортових санчатах. А якщо перекинемося"? - свердлили  голову малюка страшні думки. Але санчата вже почали втрачати швидкість на пологій ділянці гірки і незабаром зупинилися. Відчувши невідомі раніше почуття, малюк навідріз відмовився повторити заїзд і став вередувати.

- Втомився, синку? - запитала мати і взяла його на руки. Маленький Іван став терти ручкою очі. Він дійсно втомився від нових відчуттів подарованих першим снігом і хотів спати і їсти.

- Підемо Оленко, додому. Він їсти вже хоче, та і спати йому вже скоро час настає.

- Сергійчику, давай по дорозі до крамниці заскочимо на хвилинку?

- Навіщо?

- Мені дуже пива захотілося. У нас є ще трохи грошей. На пиво вистачить. А платню ти здається у вівторок отримаєш? Дотягнемо. Ще трохи картоплі залишилося і банка бабусиної квашеної капусти.

- Я за. Пиво - це гарна річ.


Увечері батьки, як син виспався, сіли дивитися телевізор, з пивом і горіхами. А Іванко, погравши деякий час з іграшками, піднявся з підлоги і підійшов до вікна. Він відсунув рукою штору і, вставши на стільчик, приткнувся носом до холодного скла. На вулиці стемніло, і сніг вже не був таким яскравим, як  у день. Все стало незнайомим і загадковим. Малюк довго дивився у вікно і повторював на своїй рідній  тарабарській:

- Жима, шіг.

Калгарі, Канада. Грудень 2009.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
09.01.2013 Проза / Оповідання
Далеке і вічне
16.12.2013 Проза / Есе
Потвора і діти
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про зиму
26.12.2013 © Світлана Нестерівська Індіго Лана
Цілувати білий сніг
22.03.2013
Перший сніг
25.12.2011 © Саша
Петрикові пригоди (п`ятий розділ)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (2+1+0+0+0)
Переглядів: 153  Коментарів: 6
Тематика: Проза, оповідання, сніг, санчата, сніжки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.03.2013 14:13  Тетяна Белімова для © ... 

Пане Олексо! Редагування - це важливий етап підготовки публікації! Ви ж ніби писали, що десь має виходити ваша книга прози? Редактор із коректором вам допоможуть!
Я не дуже можу вам підказати, де в інтернеті щось можна замовити. Якось ніколи цим не цікавилася. Але знаю точно, що зараз є велика кількість комп`ютерних програм перевірки правопису! Бажаю вам успіху!)) 

 23.03.2013 19:59  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

Дякую що читаєте мої твори. Щодо того як міркує півторарічна дитина то я не намагався досконально точно відобразити цей процесс. І вважаю що це не потрібно. Основна мета - щоб хоч трішечки у дорослих які намагаются перетворіти життя на вічні муки, просвітліло в голові и відновилося почуття тепла на серці. Може тоді щось зміниться? Хоча б для когось. Часом навіть люди йдучі на смерть згадуючи приємні почуття дитинства посміхаються і стають на хвильку такими як у дитинстві. А якщо часто їм нагадувати? Допоможе? 

 23.03.2013 19:45  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую пані Тетяно. Винен що не був уважний до кінця. Мені дуже потрібні такі ремарки які ви надсилаєте мені. Колись я буди настільки уважним що ви мені скажете - На цей раз нібито все гаразд.
Я би хотив щоб мені трішки хтось допоміг. Якщо хто знає де в інтернеті можна знайти українські словники і підручники українськоЇ мови. Був би дуже вдячний. А якщо нема то хоча б де можна їх придбати онлайн. На жаль менї легше придбати все що завгодно з усього світу окрім деяких країн до яких належить і Україна. 

 23.03.2013 08:28  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

Задум прекрасний! Втілення думок?... Ну не може півторарічне дитя так думати:"Як швидко ми летимо на цих чортових санчатах." Це ж ангел!...

 22.03.2013 12:31  Тетяна Белімова для © ... 

Приємна родинна замальовка! Передача світу маленької людини відбулася на рівні дорослого)))). Якось все логічно й продумано, хоча дуже мило.
От у Аркадія Любченка є така повість "Вертеп". Вона складається із новел, пов"язаних між собою дійством вертепу і особою автора. Одна з новел присвячена першому снігу й веселій дитячій забаві: малюки спершу із захопленням ліплять снігову бабу, а згодом із не меншим захопленням її розстрілюють сніжками... Спонтанність, невмотивованість, непідвладність дитячої поведінки будь-яким "дорослим" розумовим інтенціям - феномен... Над цим явищем приємно розмірковувати! Успіху вам!
Пане Олексо! Ще раз закликаю вас більш уважно редагувати тексти! Було і "папа" поруч із "татом"; було "Повернулася ні інший бук" і ще декілька моментів - подивіться, будь ласка. Ми ж колеги! Повинні одне одному підказувати! Думаю, ви розумієте і не ображаєтеся? 

 22.03.2013 05:40  Каранда Галина 

от наче ж такі елементарні, прості речі описуєте - а читати приємно!) і смішно з того, як Ви формулюєте думки півторарічної дитини, і цікаво) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди