Лірика
Вустами ніжними зберу солодкий трунок,
Зігрію ласкою безмежної душі.
В обіймах трепетних для тебе мій дарунок,
Не забувай його, на згадку залиши.
Я простелю перед тобою квіти,
В луках моїх, що рвано поросли,
Та най колись, ти зможеш зрозуміти,
Щоб ми, хоть щось, з собою пронесли.
Овію холодом, якщо мене покинеш,
Впущу стрілу у серце, сміючись,
Та зрадиш як, то миттю тою згинеш,
Від погляду, піднімешся у вись.
Та можу й словом щиро пригорнути,
Хоча слівце мое, частенько обпіка,
Але не бійся, дам тобі відчути,
Відкіль початок свій бере моя ріка.
Осиплю золотом багряних листопадів,
Багатство те, для мене лиш одне,
Відчуєш дотик срібних зорепадів,
Щоб пам’ятав ти тільки лиш мене.
26.03.2013
