Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.03.2013 18:01Новела
Драма  Про місто  Про любов  
11000
Без обмежень
© Кміть-Балицька Юлія-Анна

Левко-Місто

Кміть-Балицька Юлія-Анна
Опубліковано 27.03.2013 / 16114

Місто вже не спить.. Лише сонно потягуються віття дерев, струшуючи пилинки сну… Розправляють свої плечі дахи назустріч сонцю. Місто протирає заспані очі вітрин, позіває відчиненими дверима під’їздів, і чухає нечесану потилицю, на якій вмостились голубині зграї.. Місто вигинає свою спинку, якою роз’їжджають автомобілі, простягає руки звивистими вуличками, обіймаючи кожного перехожого. Складає ноги між деревами у парках та скверах..

Місто гріється на сонечку, ніби кішка по підвіконню… Місто любить котів.. Вони снують його руками.. Боками кудлатими труться об них, запускаючи пазурки попід шкіру..

Місто прокинулось, вдихаючи ніздрями-димарями аромати кави.. Потяглося змочити сухі губи у джерелах фонтанів.. І знову дивитись у небо…

Вона шнурувала черевички, і закинувши на спину смугастий ранець, бігла в школу… Дорогою зломивши віточку цвітучої липи, заманила джмеля за собою…

Любила, коли Місто підморгувало їй блискучими куполами церков. Вона натомість тішила його своїм дзвінким сміхом, а небо відбивалось у її джерельних очах…

Левко, як я люблю тебе! Її біляві кучерики звивались по вітру, а вона кружляла, простягаючи долоньки ввись.. Левко… Так Вона, ще малою, назвала Місто.. Уявляла його могутнім бронзовим звіром, чимось схожим на лева, що простягнувся пагорбом.. Левко.. Звучить так ніжно і тепло..  Це було її перше кохання, якесь таке ненав’язливе, легке.. Наче любов до полуничного морозива.. Але це почуття чомусь залишалося надовго…


За вікном лився дощ… Місто так сумувало.. Вікнами-очима текли струмені, з хлипом розбиваючись об бруківку… Вода бігла мокрою спиною, ніздрями парував дим,  безсило стелячись туманом вгору… Місто ридало.. З його рук люди бігли до ротів-під’їздів, намагаючись сховатись там… Місто вишкірило зуби, що білявими склепіннями готичних соборів світились крізь туман… Ляснуло хвостом, і грім покотився його плечима і шипистою спиною…

Гірко…. Сумно.. Скорбно.. Місто плакало.. .


Білява небесноока  дівчинка вже виросла… Її дрібні звивисті кучерики елегантно лягли локонами на плечі… Дзвінкий сміх змінила легка, дещо сором’язлива усмішка..

Вона поїхала у Столицю навчатись.. Турботлива, колись буде чудовим лікарем..

Стоячи біля вікна, засмутилась… Так скучила за рідними шпилями костелів, холодом кам’яниць,  блиском бруківки, шумом дощу, ароматом кави..  За шоколадними кроликами, що готувались в майстерні, чудними вуличними артистами, заповзятими художниками, що брали штурмом місто, і за Містом.. Левко.. Як же вона скучила.. Так хочеться обійняти його, послухати, як б’ється Його серце-годинник на ратуші, як видихають ніздрі-димарі, як обіймають шерохуваті  вулиці-руки.. Левко…

Вона колись запитувала мами, чи можна закохатись в Місто.. Та усміхалась, погладжуючи доньчину біляву голівоньку.. Яка ти в мене ще маленька - казала вона…..

А Дівчинка любила всім серцем.. І здавалось, Місто відповідало їй взаємністю…


Тепер вона далеко…. Місто так часто лляло сльози, що порівнювали його з центром Туманного Альбіону… Левко.. Луна відбивала у пам’яті Його ті слова…… Левко… 


Наступила зима…. Місто вкрилось льодяною шкурою і одяглось в пухнастий святковий білий вовняно-сніжний светр, шапку хутряно-снігову,  тапочки шерстяно-льодові… Пахло корицею і пряниками – Наближалось Різдво кольоровими ліхтариками, ятками обабіч оперного театру з медом і гарячим вином, червонощокою дітворою, дзвінкими колядками і туристами…


І Вона… Всіяна білими сніжинками-кристалами по золотаво-сонячному волоссі, що пахло медом… Тримаючи за руку чорнявого хлопчину, закохано дивилась вдаль…

Місто мружило від щастя кольоровими вогниками свої очі-вітрини.. Вигинало спину смугастою магістраллю, простягало бруковані руки-вулиці між задумливих кам’яниць,  усміхалось гірляндами і кульками новорічної ялинки..   

А Вона.. В душі та ж Дівчинка-закохана-в-Місто…

Подумки обнімала його, торкалась висі дахів, сонних дерев, голубів-пустунів і дрімаючих фонтанів…

Шепотіла тихо: люблю, тебе, Левко.. Так сильно люблю…

І я тебе.. Дуже-дуже.. Юнак усміхнувшись, обійняв Її…

А Місто…. Підморгнуло Їй святковим феєрверком.

Львів 11.08.2011, 02:00
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.03.2013 Поезії / Вірш
Тінь
28.03.2013 Проза / Новела
СТВОРЕНИЙ МОЇМИ СНАМИ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Синє, майже чорне
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
Новела Про любов
04.04.2013
Лялькар
27.03.2013
Левко-Місто
27.11.2012 © Озерова Альона
Любляче серце
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (1+1+0+0+0)
Переглядів: 103  Коментарів: 3
Тематика: Проза, новела, місто, вона, сумно, дівчинка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.10.2016 23:09  роман-мтт для © ... 

які в вас гарні описи! повірив! як мульт дивився, уявляючи як оживають під`їзди, фонтани, вікна, дороги. І саме головне, що це відбувається так природньо: ні люди, ні машини, не дерева не падають, всі і далі прямують у справах! такий лагідно-спокіно-звичний для містян процес: а, то дорога припіднялася почухатись - залежалась, а то - вікно підморгує - знайомий голуб мимо пролетів, о он бачите дерево - воно зараз піде на сусідню клумбу в гості до того куща - то спекулянти, домовляються як голубам подорожче власне насіння збути, а на виручене подешевше добрив купити! а що ви хтіли - живе місто! 

просто чудово написано!

 28.03.2013 21:33  © ... для Дебелий Леонід Семенович 

Оооо дякую, я з таким натхненням писала)))) Приємно,що хоч хтось прочитав та оцінив)))
Поштою користуюся, але ледве-ледве) Ваше повідомлення прочитала, в процесі налаштування зараз) 

 28.03.2013 06:50  Дебелий Леонід Семен... для © ... 

Як тут багато емоцій, любові, гарних думок! Приваблює, дуже!
Ви вже користуєтеся приватною поштою на сайті? Якщо ні, допоможу, я недавно з допомогою чуйних людей освоїв і дещо Вам в скриньку вкинув.... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
26.03.2012 © Піщук Катерина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
11.12.2016 © Панін Олександр Миколайович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди