Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.03.2013 22:27Роман
Трагедія  Про кохання  Про казку  Про прекрасне  
20000
З дозволу батьків
© Тетяна Белімова

Ізольда - Трістан - Ізольда

Глава сьома

роман-феєрія

«Ізольда без Трістан
пережила три
стани,
а не…
Олжа?! жало –
у ло-
ні?! –
ло-
па-є…
Віп- пів-
екстаз –
узами шлюб-ни-ми –
враз…»
«Stoppp» Леся Мудрак
Тетяна Белімова
Опубліковано 28.03.2013 / 16139

З дитинства я знала, що буду королевою. Все було залагоджено й вирішено. Я пам’ятаю, як мене – десятилітню дівчинку – підвели до високого імпозантного чоловіка:

-         Ізольдо! Привітайся! Це – твій наречений король Марк!

Від мене не вимагали ще повного реверансу – з огляду на мій вік, кніксену було цілком достатньо. Я злякано зиркнула з-під лоба й побачила спрямований на мене погляд великих скляно-блакитних очей. В них не було ні доброти, ні цікавості (так мені тоді здалося), але вони були розвеселені – Марк підморгнув мені. І від цього мені стало раптом лячно й лоскотно водночас. Лоскотно й гаряче десь глибоко насподі – на рівні живота й навіть нижче… Моя гувернантка не могла відвести очей від Марка. І вже мені довелося тягти її за руку із покою по завершенню аудієнції.

Я знала, що Марк на дев’ятнадцять років старший за мене. Але, чи могло це мене обходити? У моїй пам’яті й уяві він був таким, як у день нашого першого побачення – красивим і самовпевненим із шляхетною, навіть гордою поставою. Його ледь прихована зверхність завжди була з ним: щодня випромінювалася із невеличкого портрету в моїй кімнаті. Він був зі мною. Постійно. Спостерігав. Не зводив очей. І часто перед сном, вже скинувши із себе сукню, але ще не увібравши нічної сорочки, я підкрадалася до його зображення. Я хотіла показатися йому! Такою, як є…

Я любила Марка, як  тільки може закохатися дитина в ідеал. Любила так, як може любити підліток в ізоляції. Авжеж! Оце цілодобове перебування у межах палацу, де тільки бонни й сестри, матір із тітками, батько і його служба – що це ще могло бути, як не комфортабельне ув’язнення? Один привілей – море, луки, урвища й скелі, де ми всі разом (а коли ми стали достатньо дорослими, нас уже пускали й самих) збирали зілля для зіль (саме так завжди ми й казали: «зілля» – рослини, і «зілля» – вариво з них, що правило за ліки від усього, на що хворіє людина, і що піддається лікуванню).

Було ще одне. Наша родинна бібліотека, в якій порох сторіч зберігав секрети розуму. Ніхто не боронив мені тинятися там у розшуку фоліантів на різноманітні теми: казки – пригоди – мандри у закрайсвіття – чари – четьї-мінеї – календарі – карти (і географічні й для віщування) – дракони (докладні описи із малюнками) – подвиги – байки – думи... Все це багатство, що викликало у моїй голові шумкі й  швидкі, ледь вловні видива, було повністю в моєму розпорядженні. Щоправда, коли я вибиралася із котримось із цих старовинних порохнявих томів під розложисту липу у нашому парку, то щоразу мала прочуханку від мами, якій котрась зі служниць обов’язково доносила, що: «Панна Ізольда знову винесли із королівської бібліотеки безцінний фоліант і вляглися із ним під тою липою! Ну, ви знаєте, під якою!». Але жодні прочухани не мали на мене впливу – воліла робити те, що хотіла… Врешті мама облишила марні спроби тримати мене у позірних рамках «бібліотеки» – така собі певна воля й свобода вчинків …у межах королівського палацу, звісно ж.

Про те, щоб ослухатися у чомусь великому – як от заміжжя, вибір нареченого, об’єм посагу – ніколи не йшлося! Ця тема за жодних обставин не могла стати предметом обговорення. Традиції у таких питаннях були непорушним і святим, обов’язковим до виконання правилом.

Звісно, всім було відомо, що Марк виховує небожа – Трістана, сина своєї старшої сестри. Досить швидко до нас дійшов поголос слави: Марковий вихованець виявився вправним воїном – кількість велетнів і драконів, що загинули були від його десниці зростала в десятки разів (залежно від відстані, яку долали перекази…). Небавом вже всім було відомо, що Трістан – лицар, яких ще не бачив світ!

Але й я не була просто так собі Ізольда, відома лише тим, що мала колись стати за дружину Марку (щойно мені виповниться вісімнадцять – так було домовлено із моїм батьком)! О, ні! Я теж не пасла задніх! Завдяки книжкам – старовинним, геть розваленим від часу, й не дуже древнім – я вже знала безліч рецептів і переписів, могла подолати майже всяку недугу (як вчасно звернутися, не висидівши десь всі строки). Слава про мене, як чарівницю й цілительку, теж котилася землями! Хоча я ніколи не вважала себе якоюсь особливою – нічим надприроднім, отриманим від народження або набутим згодом, не змогла б похвалитися. Вся моя сила була у моїх знаннях. Тому-то й була заскочена зненацька, почувши згодом від Трістана (коли смертельна отрута в його тілі вже була подолана, і він уже був при тямі):

-                     Ти – особлива, несхожа ні на кого! Іншої такої немає! Мабуть, тому, що ти – золотокоса!

Золотокоса? Я? Оце рудувато-вохрянисте неслухняне волосся, що так важко надавалося до укладки в вишукану зачіску, як того вимагав придворний етикет – золоте?! Може, я щось не так змішала? Не ті трави варила? Але ж ні! Помилки бути не могло! Не мало бути!

Не можу сказати, що Трістан вразив мене з першого погляду. Вмираючий (скоріше мертвий, ніж живий), у пропасниці, із ледь вловним пульсом, свистячим диханням, із яким, здавалося, висотуються-видихаються з нього решти життя. Коли я обмивала його й обтирала оцтом (аби збити температуру), і міць його м’язів вперше під моїми руками набула обрисів живого тіла, то, на диво, не відчула нічого, крім окресленого моїми професійними обов’язками… Хіба що жаль і безмежний смуток, що такий молодий і сильний леґінь …мабуть, не проживе й тижня, бо зовсім не була певна, що зможу здолати міць отрути.

Коли? Точно сказати, коли десь (це «десь» вже точно не можна окреслити достеменно!), там, у мені народилося щось, схоже на маленького радісного метелика, який без кінця лоскотав своїми крильцями лоно, варто було мені лише угледіти Трістана? Я не можу. Не можу ні згадати, ні точно вказати день і час, коли це все розпочалося.

Не варто було й починати. Але звідки мені було знати, що це і є …кохання, якщо ніколи до цього нічого подібного не траплялося зі мною? Чи могла я передбачити, що ці всі безневинні розмови – а досить часто й недомовленості – прогулянки – берег моря – королівський парк – пагорби й луки – спільні обіди – лікування й обтирання – перев’язування рани – його обличчя – таке близьке – напіврозтулені вуста – все це викличе із маленьких непомітних снігових кульок лавину почуттів?

Згодом, на кораблі, коли ми пливли до Корнуелу... Тоді, коли я вперше відчула смак його вуст і ледь чутне поколювання неголеного обличчя, – я  зрозуміла, що пропала, загинула! Вже не маю сили опиратися! Не вільна! Не владна ні над собою, ні над своїми чуттями, ні над своїм життям!

КИЇВ 28 березня 2013
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.03.2013 Проза / Роман
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава шоста)
30.03.2013 Поезії / Жартівливий вірш
Про морфемні зміни...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
ІЗОЛЬДА - ТРІСТАН - ІЗОЛЬДА
07.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава перша)
14.02.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава п`ята)
28.03.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (Глава сьома)
22.04.2013
Ізольда - Трістан - Ізольда (глава дев`ята)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 267  Коментарів: 7
Тематика: Проза, роман, Ізольда, бібліотека, Трістан, лавина почуттів
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.03.2013 11:48  © ... для Каранда Галина 

дякую. 

 29.03.2013 01:50  Каранда Галина 

Прочитала. Ну що я можу сказати? крім того, що завжди: Ви добре описуєте, але ж Ви знаєте, що мені треба ізюм в сюжеті))). а тут сюжет фактично відомий... твір гарний, але ж не моє, не моє.... 

 29.03.2013 01:42  Каранда Галина для © ... 

???????????????????????!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 

 29.03.2013 00:42  © ... для Каранда Галина 

ТЮ 

 29.03.2013 00:41  Каранда Галина для © ... 

зайнята.... 

 29.03.2013 00:36  © ... для Каранда Галина 

Галю! Ку-ку! 

 28.03.2013 22:03  Каранда Галина 

на ніч) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
22.09.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.11.2014 © Серго Сокольник
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди