31.03.2013 13:39
для всіх
342
    
  4 | 4  
 © Чернуха Любов

Навіщо ти небо?

Навіщо ти, небо, стікаєш незрілим туманом?

Недбало вплітаєш проміння у коси весни.

Хвилюючі звуки  п’янкі, як ліричне сопрано,

Ніхто не завадить у душу Землі донести.


Струснули плечима забілені снігом дерева,

Відкрилися сонцю незаймані, чисті лани

І кірка річок  ще вчора, як скло кришталева

Укрилась росою - сльозами пустунки-весни.


Навіщо ти небо сховало свої акварелі?

Дай зелені травам і синь не шкодуй вечорам.

Тягучим нектаром хмільної, як мед, карамелі

Здобрити світанки ошатно квітучі - пора.



м. Кривий Ріг, березень 2013р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2013 20:33  Сашко Новік 

гарно

 31.03.2013 20:27  Світлана Рачинська 

Художньо, яскраво))) Просто картиною все уявилося - акварельною!!! Гарно))))

 31.03.2013 15:22  Коруняк Жанна Борисовна 

Чудово. Кожний рядок- ексклюзивний.

 31.03.2013 13:59  Тетяна Чорновіл => © 

Аж захотілося тієї карамелі! :)))
Чудовий вірш!
І я сьогодні писала про туман!
Дуже ліричне атмосферне дійство! :))