08.04.2013 11:28
18+
246
    
  7 | 7  
 © Деркач Олександр

МОВЧАТИ Є ПРО ЩО...

на прохання п.Галини...

Мовчати є про що...Учинки

Мої зібралися докупи, 

Не утаїти у шпаринках.

І сам не скриюся в шкарлупі.

Огидні висунули рила, 

Що людям сором показати

Навіть здаля...Без пір`я крила

Не потрібні... Пообрізати,

І пластувати із гріхами...



В минуле погляди надривні,

Його не виправиш віршами.


_______________________

дякую за натхнення Каранді Галині

//probapera.org/publication/13/6891/skazaty-nichoho.html



08.04.2013р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.04.2013 20:39  © ... => Каранда Галина 

Это не то, что Вы подумали)))))))))))))))))))

 18.04.2013 17:10  Тетянка => © 

Дуже сподобалося! Класно!)

 09.04.2013 16:09  Світлана Рачинська 

З душею!!! А там де душа, там і гріх... Останні рядки просто закарбовуються в пам`яті... Гарнющий вірш!!!

 08.04.2013 22:32  Тетяна Чорновіл => © 

Не знаю, що там просила в Вас Галина, а вірш вийшов класний! Правда, рила трохи усміхнули! :))) Та то мені просто під настрій, вибачте!
Чи справді в Вас присутні оті рила, чи то віртуальна рима до оголених крил? :)))) (вибачте ще раз, бо бачу, що вірш без гумору.... Колись дуже давно вигнали мене отак з уроку англійської мови. Смішинку ковтнула і все!)))
"Чудово" я поставила! Може хоч це виправдає! (((

 08.04.2013 11:33  Ірина Лівобережна 

Ви ДУМАЄТЕ про виправлення - це вже крок! :-)

 08.04.2013 11:28  Каранда Галина => © 

) дякую... цікаво те, що до гіркого сумного вірша вийшов такий же гіркий і сумний антонім...
вперше глянувши на назву, думала, що антонім на інший вірш, більш недавній))))) але краще вже на цей) Ще раз дякую.

 08.04.2013 10:56  Тетяна Белімова => © 

Я не знаю, яка у вас була мета... Стьоб... кривляння...
Я бачу, як Мім обертає до всіх обличчя, від якого всі чекають розваг і жартів, а під машкарою в нього - сльози...
Чогось так сумно стало... З терапевтичним ефектом... не знаю, чи так було і заплановано?