11.04.2013 13:39
для всіх
892
    
  10 | 10  
 © Тетянка

Закоханi у скверику сидять

Закоханi у скверику сидять
"Любовь - это бесценный дар. Это единственная вещь, которую мы можем подарить и все же она у тебя остается." Лев Толстой.

Закохані у скверику сидять,

На перехожих дивляться щасливі.

Цікаво, скільки їм? За сімдесят?

Але хіба це так уже важливо?


Коли разом вони вже стільки літ,

Живуть і навіть стали cхожі зовні,

Тепер їх душі просяться в політ,

Де куполи виблискують церковні.


Вони один для одного усе,

Бо з"їли не один мішок із сіллю,

Разом. А от недавно десь оце

Вже відгуляли золоте весілля.


Й хоч золота вони не нажили,

Крім того, що серця із нього й руки,

Та разом по дорозі цій пройшли,

Століття пів без думки на розлуку.  

     

 …А вітерець продовжує гулять,

І їх волосся пестить посивіле.

Закохані на лавочці сидять

У сквері, під будинком пристарілих.



(2000р)

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.07.2017 19:16  Наталія Старченко => © 

Віршик чудовий) так радісно за цих закоханих!.. головний скарб у своєму житті вони усе ж таки нажили... дякую за цю чудову поезію

 12.04.2013 12:07  Тетяна Белімова => © 

{#}

Не знаю, пані Тетяно, чи ви бачили такий фільм у кіноновелах "Я люблю тебе, Нью-Йорк"? Там якраз була схожа міні-повість... Це, справді, дуже зворушлива картина!

 12.04.2013 11:56  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст.
Плюсую.

 12.04.2013 10:06  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже і дуже гарно!!!

 12.04.2013 04:01  Каранда Галина => © 

прекрасний вірш.

 11.04.2013 16:35  Ірина Лівобережна 

Пройняла, Тетянка... Дуже лірично.

 11.04.2013 16:28  Недрукована => © 

Гарно

 11.04.2013 15:39  © ... => Світлана Рачинська 

Дійсно, зворушлива картина, яка мало кого оставить байдужим)

 11.04.2013 15:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дуже дякую за підказку, уже підкоректувала! Хочеться і собі такого кохання, щоб на все життя. Але його треба ще заслужити... дається не всім.

 11.04.2013 14:48  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже сподобався вірш! Справді, про золоті серця!
"прЕстарелых" російською, у нас "прИстарілих" ( хоч словники й не люблять цього слова, радять краще писати "люди похилого віку")
куполИ, а не куполА...
Але то просто підправити, вірш чудовий!

 11.04.2013 14:27  Світлана Рачинська 

До сліз!))) Прекрасні і Ваші закоханні, і Ваші рядочки)