Чому? Для чого? За що мені таке, Господи? Навіщо Ти знову повернув його у моє життя? Я вже майже навчилася жити без нього...тобто, не жити, а існувати...Невже я не пройшла це випробування перший раз? Я ж витримала! Я сильна! Я змогла перетерпіти біль, хоча жодні знеболюючі не допомагали! Я відчуваю полегшення лише коли приходжу до церкви, до Твого дому, де з усіх боків звучить Твоє ім`я: "Господь"! А ще, тут я відчуваю його присутність, він ніби поряд і я можу до нього торкнутись...Але завіщо Ти знову повертаєш мені цей біль? Ти ж знаєш...я його кохаю...він потрібен мені як вода,як повітря...але я вчуся існувати без цих життєвоважливих речей...мені вдається...і знову він...Такий незмінний, трішки хвилюючий, але кожен раз новий і не повторний...
Моє серце, Ти про нього подумав? Воно більше не витримає такого знущання, а просто розірветься на дрібні шматочки, які вже ніхто ніколи не збере в одне ціле! А, можливо, я комусь потрібна і хтось покохає мене так, як я покохала його? Невже я не заслужила простого жіночого щастя? Я не прошу багато, просто хочу відчути себе коханою, але не на мить і не в обмані, а насправді, щиро і на все життя! Я буду чекати! Я сильна і я пройду це випробування другий раз, чого б воно мені не коштувало!!!
12.03.2010