Ватерлінія
Кораблем у обіймах прозорих
Розтинаю імлисті шляхи.
Зорі-очі з глибин неозорих..,
Над вітрилами линуть птахи,
І луною дзвінке відголосся
Заблукало немов поміж хвиль -
В шумовинні твоєго волосся.
Я в тобі... Не одну іще миль
Ти нестимеш мене до причалу,
До припливів блаженства - туди,
Ватерлінія де в стані шалу,
Насолоду де зможем знайти.
Бризом вибухне пристрасть піниста..,
Плескіт наших розгойданих тіл..,
Ейфорія туманом імлистим, -
В зойках чайок, що кружать довкіл.
