17.04.2013 18:53
лише 18+
222
    
  2 | 6  
 © Бойчук Роман

"у стрибку_вище звуку_аж до неба"...

«у стрибку_вище звуку_аж до неба»...

Слова заримувати "у стрибку" і,

Маб́уть як, опинитись у стрип-клубі:

Піддатись чарам танців диво-муз,

Прекраснішим за пластику медуз.  


Слова заримувати "вище звуку"

І з Мрією, тримаючись за руку 

Годинами, десь ген.., вбивать нудьгу.

Вона ж бо перед нами у боргу.


Слова заримувати "аж до неба"...

Та на землі ком́усь ми т́акож треба!

Себе абстрагувати вміти слід!

Клонуй себе, фантазій клоун, плід!..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.04.2013 16:23  © ... 

Дякую всім хто звернув увагу на цей вірш і залишив свою думку з приводу прочитаного. Він дуже серйозний і важкий - так! Поясню: що саме я хотів ним сказати. Це стосується кожного з нас!!! Ми - автори своїх віршів. Коли ми пишемо ми зафіксовуємо себе "у стрибку": отому - самовідчайдушному (із головою) у свій вірш: у римування, у форму, у ритм.., - отримуємо насолоду, оголюючи отих своїх муз і чаруючись їх воістину захоплючими рухами танцю, котрі дійсно пластичніші за гойдання медуз у воді (і в той же час я проводжу паралель між ними (музами і медузами) від так, як музи, як медузи, ніби щупальцями нас чіпають і затягують, засмоктують у свої чаруючі поетичні море-простори). Коли ми пишемо - ми відволікаємося, ми зосереджуємося на своїх ЛГ, на сюжеті, над тією суттю, істиною, про що хочемо сказати у творі. І в той же час - ми мріємо, або ж це можна порівняти і з мріянням. Ми вбиваємо свою нудьгу і витаємо ніби в небі, "вище звуку", нечуючи нікого і нічого тут в реаліях життя! А ми ж з вами - так часто нудьгуємо)) (бо ж пишемо і пишемо). Ми хочемо бути почутими - ми кричимо мало не до .., та ні таки "аж до неба", знову ж таки, позабувши всіх і все (у той момент) - ми знаходимо в поезії своє спасіння! І все ж таки - ми смертні люди і нам слід уміти абстрагуватися, роззосереджуватися, образно клонуватися так, щоб кожного з нас вистачало для кодного і всього потребуючого нас. Не ховатися в поезію, а залишатися собою і жити тут, на землі, а не у стрибку вище звуку аж до неба.
Ще раз всім ВЕЛИКЕ спасибі! Всіх вас люблю і поважаю.

 18.04.2013 12:39  Каранда Галина => Володимир Пірнач 

саме так. і я бачу силікон.

 18.04.2013 12:13  Каранда Галина 

давно не бачила аж такого різнобарв"я в рейтингу... мабуть, читачі поділилися в залежності від свого сприйняття прекрасності пластики медуз...

 18.04.2013 08:47  Сашко Новік => © 

Я б таке не викладав. Ніяк

 17.04.2013 20:15  Світлана Рачинська 

Мабуть, щоб зрозуміти, треба поруч з Вами там побувати))) Але я жінка, я абстагуюсь від свого бачення!!! Стрип. - це ритм, нажаль не рима:-) але Вам, чоловікам, мабуть рима приходить у ритмі, а це не може не радувати)))) Хі:-) Такий от в мене сьогодні настрій!...))