Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.04.2013 09:06Оповідання
Про минуле  Про життя  
30000
Без обмежень
© Дебелий Леонід Семенович

Корогов

або Як мене читають

Дебелий Леонід Семенович
Опубліковано 23.04.2013 / 16575

Розкажу я придибенцію, яка тісно зв’язана з моєю творчістю. Ваше глибоке право вірити в неї чи ні і скласти думку, мов, щось таке десь я читав, чи, може, чув… Але я просто і щиро Вам відповім: так десь з кимось воно і було. Скільки ж років живе чоловік, повітря повниться думками, але це таки було…і зі мною…

         На початку дуже вже мені хочеться розповісти про свого кума. Ну який він кум, десь з моєю дружиною хрестили колись дитя, то й я своєї: кум. Ніякий він не кум – справжній брат, не по крові, по духу, по чомусь такому магнетичному… Як побачу його, так і хочеться обняти, притиснути до себе і пожмакати, пожмакати: ну ду-у-же ж він сонячний. Такий сонячний, що і зуби пожовтіли (від двох пачок цигарок щодня), а як усміхнеться, - як ангел з небес спустився. Що, скажете, не буває, зараз всі ходять надуті і скоса поглядають на сусідів «Мерседес»? Не поталанило Вам, все буде добре, буде сонечко і на Вашій вулиці… Спитаєте, а який же він з себе? Десь читав, що обладунки древньоруських богатирів не налазять на нинішніх одинадцятикласників: дуже ті обладунки малесенькі. А по зросту ті богатирі чи не по пояс нашим юнакам. Так от кум мій такий собі києворуський Ілля Муромець. А брови не хмурить, не вміє. А вміє він багато чого… Ось не так давно була в мене дата, по округлості вже не буде такої, дуже я його чекав з дружиною, а його й не було серед гостей… Так, не було… Приїхали за двісті кілометрів на своїй іномарці (так він називає свого старого «Москвича»), зайшли на подвір’я, привіталися, привітали і поїхали до мами, якій майже сто років, і яку ні з ким залишити… Декілька хвилин всього були…

           А що ж з творчістю? Треба впритул і до неї… Зайшов я колись до кума (ще коли сусідами були), ходить по ягіднику сам не свій, зірве аґрусинку, скривиться.. «Що з Вами?» - питаю. «Погано, сил немає, замучило життя, ходжу по садочку і вона за мною… з косою…» «З дівочою, молодість згадали, розімліли?» «Насміхаєтесь! - і гірко усміхнувся. – Чує душа, недовго вже ряст топтатиму.» Присіли на лавочці, помовчали. І така мене прикрість пройняла, хоч плач і прямо зараз… Стримався… Прийшов додому, взяв газету, першу під руку і почав писати… Написав… Всю душу вклав. А, може, й більше… Та що там говорити, хоч і кажуть, що негарно себе цитувати, не можу інакше, не повірите... Ось що написав…



А сили тануть...

Куму 

А сили тануть, тануть сили,

Пливуть в далеке небуття

І покидають хворе тіло,

Лишають сутінки життя.



Що там за близьким небокраєм,

Який стрічаю в напівсні,

Ряхтять там зорі, світять сонця,

Чи може темно, як на дні?


Які палають там заграви,

Які там роси і дощі,

Яке там місце в вічнім ложі 

Уже вготовано й мені..




А сили тануть, тануть сили,

Жалобний видно корогов...

Та зверху каже: ”Рано, рано...

Те не зробив,

Чого прийшов”.



Просльозився, та й відніс до редакції. 

- Треба надрукувати якомога швидше, поки є кому читати… 

І вже через день все було готово. Наперед пишаюся, як я прийду до нього, як присяду, розраджу, підніму дух і сили на подальше активне життя… Та не так сталося, як гадалося, тієї ж хвилини за відомим законом прибігають з роботи: у відрядження треба їхати і тільки тобі, і на місяць. Ось і документи. Автобус за годину..

               В спішці одягаюся, хапаю валізку, виходжу на дорогу… Біля сусідських воріт чималенька юрба. Стоять похнюпившись…

- Ну що, лежить?

- Лежить... Горе дружині, горе сім`ї… 

Одна молодичка слізно починає: «А яка ж людина хороша була! Пам’ятаю тоді, їхали ми на ярмарок короткою дорогою, навпростець. Аж тут калюжа, та така глибока, як море. Коні зайшли всередину, а тягти не хочуть, то він зліз, впрігся сам, витягнув воза: «Їдьте далі!» - тільки й сказав і нічого з нас не взяв»

Друга підхоплює: «А от у нас корівка мала телитися, а в степ треба, приглянути нікому, так він біля неї цілий день пробув-проспав і телятко було і нічого з нас не взяв».

- А колись чоловік боронував, а борони скачуть, чогось тяжкого треба було зверху, то він ліг, години зо дві пролежав-поспав… і нічого з нас не взяв… Гарна людина

Про кого ж це вони так щиро згадують? Та вдаватися в подробиці було ніколи. Скажений будильник вискакував з валізки, нагадуючи про щось неприємне і термінове…

                   Відбув той термін… і …нарешті я вдома. Яке тут сонечко! Ставок з улюбленими вербами, спуск з бурхливим потоком води і карасями, що вистрибують з радості з води, щоб подивитися, хто ж то приїхав. Звичайно, це я! Не можу бути довго у розлуці… Назустріч кум. Обнялися, поручкалися… 

- А чого це Ви як з голочки у будній день? 

- Як чого, для чого мені робити: ми тепер з жінкою люди забезпечені на рік наперед. Все, що треба для життя, добрі люди принесли. Картоплю в цьому році не садимо, город під пар. А Ви йдіть, не затримуйтеся, вила чекають, нудяться без Вас…

З нетерпіння й земля запалала від гарячих підошов. 

- А скажіть, чого так дружно й щедро люд до Вас пішов?

Він косить лукавим оком: «Від поетів толк знайшов. Написав один, відомий, вірш із словом «корогов». … Ну а ще оце, до речі, за палкі Ваші слова взяли б з три мішка картоплі й сала пудів хоч зо два»… 

Слів нема…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.04.2013 Поезії / Вірш
На лісовій галявині
26.04.2013 Поезії / Вірш
Поживемо іще...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання Про життя
26.04.2013 © Турчиневич Галина
Сповідь двох
23.04.2013
Корогов
26.03.2013
Вікно
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 71  Коментарів: 6
Тематика: Проза, оповідання, кум, гарна людина
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.04.2013 23:04  Каранда Галина для © ... 
 23.04.2013 22:42  © ... для Тетяна Чорновіл 

Дякую за увагу! Про талант тяжко щось сказати: не добачаю... Талан - легше. У тому відрядженні я надавив руку колезі при вітанні своїми мозолями, і відтоді ми віталися тільки кивками. До і після відрядження надіявся тільки на них, та й до того ж Ви бачили, яку мізерію я отримав... А от щодо мого ЛГ, то він залюбки виконає Ваше побажання: мамин генотип допоможе. Приєднуюся до Вас! 

 23.04.2013 22:04  © ... для Каранда Галина 

Дякую за теплі слова! А щодо подальших планів, то, мабуть, буду робити так: 5% - основний сюжет, все інше - відступи... Як Ви думаєте, буде це новаторством? 

 23.04.2013 13:08  Тетяна Чорновіл для © ... 

:)))))))) Схоже чимсь на Зощенка! Розважили!
Дуже сподобалась історія! )))
З неї Ви можете зробити висновок про самобутність і практичність Вашого поетичного таланту! (чи талану?)
Сто років життя Циноборенку Валерію Вікторовичу! 

 23.04.2013 10:29  Чернуха Любов для © ... 

цікаво, зворушливо, трішки мені не вистачило ясності, але мабуть так задумано! 

 23.04.2013 07:45  Каранда Галина для © ... 

цікава в вас манера "ліричних відступів" від основного сюжету)))))) прямо Задорнов))) але в нього вони не такі ліричні) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди