Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
25.04.2013 09:39Оповідання
Про Чорнобиль  Про весну  Про тварин  Про життя і смерть  
Рядки неписаного щоденника
120000
Без обмежень
© Тетяна Чорновіл

Рядки неписаного щоденника

Бувальщина

Річниці Чорнобильської аварії присвячую
Тетяна Чорновіл
Опубліковано 25.04.2013 / 16608

– Доброго ранку, Степанівно! На сонечку вийшли погрітися? – привітна молодиця зацікавлено зупинилася біля старої, що насолоджувалась пригожою весняною дниною на лавці біля під’їзду, 

– На бАтьківщину не збираєтесь, свій край провідати?

– Ні, Валюшко, цього року, мабуть, не поїду. Старію… Важко стало добиратися. Більше двадцяти ж літ минуло з того страшного дня… – хитала головою старенька, 

– Як згадаю…. Плакати хочеться! Скільки люди мук прийняли тоді! Та що там люди! А тварини як пропадали безневинно! Та ти сядь, Валю, розкажу тобі про евакуацію…

Нам казали тоді, що вивозять на три дні всього. Щоб не брали речей! В такому поспіху збиралися. Пригадую, в невелику дорожню сумку кидала, що під руку попаде. А хвилювалися з старим – страх! Хоч не такі й старі тоді були. Шістдесяти не було ще!

Дорогу не пам’ятаю. До сих пір тільки в вухах дзвенить сирена машини автоінспекції попереду валки автобусів… Десь на півдорозі раптом кинулась:

– Миколо, а ми, часом, Мурку в хаті не лишили?

– Якщо й лишили, то за три дні не здохне… – махнув рукою чоловік, Царство йому Небесне.

Та не так вийшло, як думалося….

1 травня 1986 року

Прокинулась від дивної тиші. Повела вухом…Не чути кроків ні Хазяйки, ні Хазяїна… У ніс вдарив колючий запах Біди! Вийшла з улюбленого куточка за комодом… Розкидані речі… В мисці є їжа, та щось відволікає… Няв!!! Ця страшна тиша… З переляку захотілось пити. Пила довго.


2 травня 1986 року

Ніч! Я все ще сама! Шкрябала в Двері – не відкрились… З підвіконня видно двір. Пробіг якийсь Пес… Няв! Няв! Няв!!! Він мене не чує… З’їла корм, випила воду… Завтра прийдуть… насиплють… наллють! Запах Біди – розлився від носа по всьому тілу…


3 травня 1986 року

Люди!!! Няв!!! Де ви? Допила залишки води. Миска пахне кормом. У вікно заглядає Місяць. Нявчала до нього – не обзивався…


4 травня 1986 року

Шукала Хазяйку по всій квартирі. Нема ніде. Виявила повну ванну води. Довго пила. Ледь не посковзнулась в ненависну мокроту. Стемніло. Здається, за комодом щось є. Мабуть, це та смердюча Біда!!! Лягла спати на столі!!!! Може хтось прийде лаяти!


5 травня 1986 року

Ніч. Нявкала, але не до Місяця. Його не видно за хмарами! У дворі бігають Коти! Няв!!! Щасливі!


6 травня 1986 року

Півдня шкрябала в Двері… Які ж вони нестерпні! Дуже хочеться їсти. Який це я раз лизала пусту миску? Не вмію рахувати…


7 травня 1986 року

Шукала Хазяйку скрізь, навіть на кухонних полицях. Звалила банку з борошном. Їстівне. Правда, заклеює рот. Треба багато пити… Місяць сховався. Нявчала!!! Не виглянув. Комода – боюсь. Сплю на столі.

8 травня 1986 року

Двері не піддаються! Місяць – ховається! Хазяйнів – нема! Борошна є трохи. Нявчати довго немає сил. Треба більше спати.


9 травня 1986 року

Хочу їсти. Нявчу…


10 травня 1986 року

Ніч. Дуже темно, бо надворі йде дощ. Намагалася лизати краплі, але вони з другого боку скла…


11 травня 1986 року

День. У дворі сонячно. Бігають Коти… Літають Голуби. Людей чомусь не видно… У сні не так хочеться їсти…

Ніч… Щось зашурхотіло!!! Пролетіла Міль!!! Не впіймала! Спати…


12 травня 1986 року

Нявчала… Спала… Шкрябала… Шукала Хазяйку… Їсти…


13 травня 1986 року

Цілу ніч ловила Міль. Важко. Одну впіймала. Смачна… Як же хочеться їсти!


14 травня 1986 року

Полювати на Міль краще при Місяці, допомагаючи сяйвом очей. Вибилась із сил. Зате впіймала аж три!!! Не наїлася…


15 травня 1986 року

Чому Міль така маленька… І така летюча… Цікаво, скільки треба з’їсти, щоб наїстися? Місяць не сказав…


16 травня 1986 року

До запаху Біди додався ще якийсь… Особливо тхне вночі! Раптом зашкребло за комодом! Миша!!! Чи ні?!


17 травня 1986 року

Цілий день сиділа біля шкрябання. І спала там. Вночі ловила Міль сама. Місяць не допомагав.


18 травня 1986 року

Коли йдеш до ванни попити, на півдороги чомусь починають заплітатися ноги… Тому треба лягати відпочивати…


19 травня 1986 року

У мисці повно смачнючого корму!!!! Не можу наїстися!... Мур… Мур…

Няв! Це тільки сон! За вікном – Місяць. Сміється… Цієї ночі Міль чомусь не літала…


20 травня 1986 року

Миша шкребе і шкребе! Як тільки висуне свою морду – хапну лапою і з’їм! Це тобі не малесенька Міль, Місяцю! І в неї немає крил! Повна паща слини…


21 травня 1986 року

Міль прилітала, та я не мала сили її зловити… Шкрябала трохи в Двері… Нявкала. Тільки тихенько… Місяць все одно не чує.


22 травня 1986 року

Коли лежиш біля шкрябання, нявчати не можна. Злякається Миша!


23 травня 1986 року

Нарешті!!! Сталося!!! Миша прогризла дірку! Яка ж я незграбна! Стрибнула невчасно! Налякала… Їжа шмигнула назад в дірку… Няв! Няв! Няв…


24 травня 1986 року

Миші більше немає… Міль впіймала тільки одну. Тому що вона летюча. А я ні. Няв…


25 травня 1986 року

Міль вилітає з пакету крупів!!! Не треба було крупів ковтати. Страшенно ріже в животі. Нявчання – не допомагає…


26 травня 1986 року

Крупи закінчилися… А з ними закінчилась і Міль. Мабуть, треба було трохи лишити.


27 травня 1986 року

Ніч. Надворі йде дощ. Що мені з того. Моя вода – в ванні. Важко хлебтати. Щось здавлює горло…


28 травня 1986 року

Насилу вискочила на ванну. Посковзнулась і впала в воду. Не глибоко… Насилу напилася. Назад вилазити ще важче…


29 травня 1986 року

Няв… Няв… Няв…


30 травня 1986 року

Що це за звуки?!! Двері! Відчиняються!!! Де ж узяти сили звестися? Хазяйка! Хазяїн!!! А я на столі!!! Ой, що мені буде!!! Чому це завертілось усе перед очима? Няв… Н…



– Отака то історія, Валюшко! Через три дні не повернулися ми додому, не повернулися й через три тижні!!! Чув мій старий, що дороги перекрито, кордони… Не пускають людей, що рвуться до своїх осель. Чи взяти що, чи просто довідатись… Кажуть, щоб речей з радіацією не нанесли в «чисте» місце!

Через місяць ми таки вирішили крадькома пробратися! Доїхали автобусом, поки можна було, а далі – лісом, лісом… Ми ж там кожне деревце знаємо…

Відкриваю двері ключем, серце стислось… Так шкода свого рідного куточка стало! І себе… Мурку ж ми й не надіялись живою застати!

Заходимо в кімнату, а вона на столі! Жива!!! Тільки побачила нас, підвелась і зразу впала. Микола мій казав, що то вона знепритомніла… Від несподіванки, чи з радості! Хтозна!

Не плач, Валю! У нашої Мурки щасливий кінець. Відволодали ми її. Забрали в нову оселю в сумці!

– Але бачу, що я забалакала тебе. Та й самій пора відпочивати. Мурко! Киць-киць! Де ти! Ходімо додому, молочка тобі наллю…

– Та ні, Валю, це не та Мурка, звісно, а її онука! – засміялася стара і подибала до дверей під’їзду. Сіренька кицька побігла поперед неї.

А надворі буяла цвітом весна 26 квітня, так як і більше двадцяти років тому в день злощасного Чорнобильського вибуху.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
24.04.2013 Поезії / Любовний вірш
КУЛЬБАБОВИЙ СОН
25.04.2013 Поезії / Романтичний вірш
В ЗАЧАРОВАНИХ ТРАВАХ
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
ПРОЗА
08.05.2010
Думки старого годинника
12.01.2013
МАЛА РЕГІОНАЛЬНА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ (МРЕ)
25.04.2013
Рядки неписаного щоденника
02.02.2014
Витівки звірячих вірусів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 12 (12+0+0+0+0)
Переглядів: 1080  Коментарів: 24
Тематика: Проза, оповідання, Чорнобиль, щоденник, бувальщина
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.02.2016 17:16  © ... для Оля Стасюк 

Дякую, Олю!
Мені приємно, що вона тобі потрапила на очі.
Це реальна історія з розповіді переселенців.
Можливо, змінені деякі деталі,
ну... і слова кицьки писані по пам"яті! )) 

 01.02.2016 11:47  Оля Стасюк для © ... 

Чуттєва і красива історія) 

 29.04.2013 19:44  © ... для СвітЛана 

Дякую! Автору не треба було особливого вміння, щоб змалювати трагічність тих днів... (((( 

 27.04.2013 23:11  СвітЛана 

Чудово)))
Самі світлі слова подяки автору!!! 

 27.04.2013 23:02  Каранда Галина 
 26.04.2013 23:24  © ... для Марієчка Коваль 

Дякую, Марійко! )) 

 26.04.2013 19:00  Марієчка Коваль 

дуже сильно надавили на почуття таким викладом подій. сподобалося геть все. 

 25.04.2013 23:33  © ... для Каранда Галина 

Згодна! Також чула про це! 

 25.04.2013 16:02  Каранда Галина для © ... 

корови взагалі дуже добре все відчувають і розуміють... болюча історія. 

 25.04.2013 13:52  © ... для Деркач Олександр 

Неймовірна історія!
Знаю також історію про корову. Як одні люди в обхід майже безречової евакуації по блату (взятки міліцейським кордонам) вивезли свої нехитрі пожитки в грузовій машині на нове місце проживання. На новому місці корову, мабуть, не дуже було де діти, тому вигнали її з сараю, мов нехай іде куди хоче, а самі грузили речі на машину. Корова нікуди не пішла, а стояла поряд і.... плакала! Кажуть, що сльози лились, як у людини.
Не витримали ті люди, пробрали місце на машині, стали думати, як же її туди затягнути! Постелили дошки з землі на кузов. А корова раптом сама по тих дошках зайшла на машину...
Отак то...
Ці історії моїй знайомій розповідала її сусідка, що працює листоношею і носить пенсію чорнобильцям... Так що майже з перших уст... 

 25.04.2013 13:34  © ... для Оля Стасюк 

Дякую, Олю! Приємно, що сподобалось! 

 25.04.2013 13:31  Деркач Олександр для © ... 

у 88 р. мене від воєнкомата послали у Чорнобиль але я там побув три дні і "дезертирував" по блату - у мене саме народився середній син...зі мною ще були два товариша - одного вже немає, інший інвалід, але я не про це, стояли ми біля якогось села, з нього щойно всіх виселили зона і до них добралася, але чомусь один мужик постійно бігав у село, всі думали що або мародерствує або горілку вишукує, так - ні трезвий, прослідкували - він ходив у ближній сарай до корови, теж люди покинули, погодує її, видоїть, молоко виллє, побалакає з нею і так бігав всі три місяці, чим закінчилось думаю не важко здогадатися... 

 25.04.2013 13:25  Оля Стасюк 

Дуже чуттєвий твір.... класно 

 25.04.2013 12:49  © ... для Тетяна Белімова 

Так, ця реальна історія закінчилася щасливо (майже). А скільки ще трагічних кінців... В людей і тварин... Вдячна за відгук! 

 25.04.2013 11:06  Тетяна Белімова для © ... 

Як добре, що ця історія із щасливим завершенням!
Так шкода було Мурку!
Дуже майстерно передано стани - по дням...
Переживала за Мурку! Рада, що вона залишилася живою!)) 

 25.04.2013 00:45  © ... для Каранда Галина 

Дякую! )) 

 25.04.2013 00:35  Каранда Галина для © ... 

згодна отут... 

 25.04.2013 00:19  Ірина Лівобережна 

Чудово! Так просто про таку трагедію... 

 25.04.2013 00:13  © ... для Деркач Олександр 

Дякую за добрі слова! А ота фантас... сама не знаю, як пишеться і, допуття, що воно таке, та на інтуїтивному рівні Вас зрозуміла! :)) 

 25.04.2013 00:03  Деркач Олександр для © ... 

Легковажно тому що ТАКА тема? не переживайте...можна багато серйозних слів написати, пролити пафосних сльоз, зачовгати рукава соплями і нічого не відчути і нічого не донести читачу, і навпаки через таку фантасмагорію (може я не правильно вживаю цей термін, чомусь він прийшов у голову))) можна показати народну трагедію - покинута хата і голодні марення хазяйської простої кішки є символами катастрофи мікрокосму звичайних людей... 

 24.04.2013 23:47  © ... для Деркач Олександр 

Дякую! Навпаки переживаю, що, може легковажно занадто... ((( 

 24.04.2013 23:41  © ... для Каранда Галина 

Дякую! Знайома розповіла якось давно цю історію! З тих пір крутиться в голові... Нарешті реалізувала! 

 24.04.2013 23:34  Деркач Олександр для © ... 

Дуже класно, хоч і бувальщина але ж як Ви її подали!!! 

 24.04.2013 23:23  Каранда Галина для © ... 

хух... до мурашок... Пані Тетяно! Кланяюся Вашому таланту й оригінальному мисленню в пошуці сюжетів... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
27.03.2012 © Микола Щасливий
26.11.2011 © Микола Щасливий
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди