Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
30.04.2013 09:07Оповідання
Драма  Для дорослих  Про сучасність  
Театр загублених душ
50000
Для дорослих (18+)
© Джері Фіцджеральд

Театр загублених душ

Домінуюча форма поведінки акул - пожирай пораненого.
В закритому суспільстві, де кожен винен, злочин полягає в тому, що тебе спіймали.
(Хантер Томпсон)
Джері Фіцджеральд
Опубліковано 30.04.2013 / 16714

Страшний сон знов увірвався в мою свідомість. Театральний зал заповнювала німим могуттям темрява, повільно поступаючись блідому світлу  від розташованих на стінах цього старого приміщення ламп.  Зайнявши свої обтягнуті дорогою шкірою місця, глядачі неголосно перешіптувались між собою, обговорюючи останні скандальні новини та обмінюючись ідеями щодо майбутньої вистави, сценарій якої для них залишався цікавою загадкою. Всі вони завітали сьогодні в театр парами.

Чоловіки, одягнені в ділові  костюми від провідних світових модельєрів, нервово посміюючись, підкурювали одне одному сигари, час від часу  поглядаючи на циферблати своїх  «Ролексів». Хвилини, години, секунди вимірювалися для  них згідно зі стрибками на фондовій біржі, ринку цінних паперів та нерухомості. Постійне психологічне навантаження, проблеми з потенцією робили їхні ще молоді обличчя злими та похмурими.

Пасії шановних джентльменів,  тримаючи в обтягнутій рукавичкою долоні тонкі дамські сигарети з ментолом, випускали через яскраво нафарбовані червоним губи в повітря кільця диму.  Червоні сукні з глибоким декольте були щедро прикрашені хутром безвинно замордованих тварин та дорогоцінним камінням, яке поблискувало своєю величчю в темряві. Очі швидко бігали по залу, зупиняючись на своїх колишніх конкурентках по полюванню на заможних чоловіків, оцінюючи вартість вбраних ними  коштовностей. Натягуючи на неодноразово модифіковані пластичними хірургами обличчя посмішки,  дами кивком голови віталися одна з одною, коли їхні погляди пересікались.

Спалахували запальнички, виблискували діаманти, лунав огидний награний сміх над невдалими жартами співбесідника, кидались сповненні заздрості та ненависті погляди на конкурентів по бізнесу чи подіуму. Атмосфера була пронизана фатальною фальшивістю присутніх. Аудиторія театру відчувала себе незручно в оточенні собі подібних, не відчуваючи такої солодкої і звичної для них влади над оточуючими. Занадто великою була концентрація грошових мішків на один квадратний метр  тісної зали. Між широкими рядами ходили охайні червонощокі хлопці, пропонуючи всім бажаючим бокали алкогольних напоїв вартістю в  п’ятимісячну зарплату звичайного вчителя школи.

Освітлення раптово повністю згасло, сцену освітив яскравий промінь від театрального прожектору, заспокоюючи та привертаючи увагу людей у залі до червоних занавісок. Гул у залі поступово стих, лише на дальніх рядах хтось невпевнено кашлянув. Усе свідчило про те, що вистава от-от почнеться. Занавіски кольору свіжої крові почали повільно розходитися в протилежні сторони. Промінь світла залишився на місці, освітлюючи присутнім глядачам сцену, падаючи просто на маленький грубий дерев’яний стілець посеред неї.

Напружившись в очікуванні, леді та джентльмени чекали початку вистави. Декілька секунд пролетіли в суцільній тиші, поки глядачі не почули десь за сценою тихі, невпевнені кроки. На задніх рядах хтось знову відкашлявся, а кроки в темряві стали гучнішими та чіткішими, хтось вже вийшов на сцену і наближався до стільця. Публіка продовжувала вичікувати.

Під яскраві промені прожектору  на світло,  опустивши голову, вийшла маленька  дівчинка з кучерявим каштановим волоссям, заплетеним в косичку. Одягнена вона була в білий  сарафан з сірим поясом та балетні туфельки кольору першого снігу, перемішаного з грязюкою. В лівій, ближчій до глядачів руці, дівчина тримала стару, потріпану часом іграшку - коричневого ведмедика з пришитим ґудзиком замість правого ока.

Всі затамували подих, єдиним звуком у залі був  скрип  підлоги на сцені. Все ще тримаючи голову опущеною до землі, дівчина повернулася до глядачів та стала  лівою ногою на розташований посередині сцени стільчик. Подумавши ще декілька секунд, вона, зробивши зусилля, ступила другою ногою на дерев’яний п’єдестал. Її  голова піднялася до глядачів. Присутні в залі фінансові акули та заможні ляді  отримали можливість роздивитися її миле, ще зовсім юне обличчя. А в зажмурених від яскравого світла блакитних очах дівчини, міцно притиснувшої іграшкового ведмедика до грудей,  вони змогли побачити зовсім не юну печаль. Сльози текли по її блідим щокам.

Зверху над сценою пролунав дивний шум, який нагадував звук старого, давно не бачившого мастила, механізму. Він продовжував гудіти, аж поки до дівчини повільно не спустилася згори мотузка, закручена на кінці в петлю. Побачивши це, глядачі збуджено чекали на продовження вистави, в захваті витріщившись на юну дівчину, забувши на мить про всі контракти, курси валют, заплановані зустрічі з бізнес-партнерами, косметологами, адвокатами, купленими  політиками, суддями, правоохоронцями, повіями. 

Ведмедик впав на підлогу, обидві руки запрацювали, тягнучись до мотузки, простягаючи в неї маленьку, ще зовсім дитячу голівку. Зробивши жалібний писк, все ще плачучи,  дівчина зробила крок вперед назустріч власній смерті. Мотузка туго затягнулася навколо тендітної шиї.

В залі пройшов здивований зойк якоїсь жінки, який в наступну ж мить був відразу перебитий шаленими аплодисментами глядачів. Встаючи зі своїх місць, вони підтримували оваціями останні секунди життя нещасного створіння, яке, здригаючись в конвульсіях, позбавляло себе життя. Всі були дуже задоволені короткою, але дуже змістовною виставою, голосно аплодуючи, захоплено посміхаючись, дивлячись на вже майже програну гру зі смертю.

Червоні, з потрісканими від напруги судинами на викоті очі дівчини назавжди зупинили свій погляд. Останнє, що вони бачили в своєму короткому нещасливому житті, був яскравий промінь світла навпіл з тріумфуючим натовпом тих, чиє життя склалося зовсім по-інакшому - цинічних самопроголошених володарів життя.

Прокинувся я від того, що просто задихався від хвилювання на лавці. З голови не йшов образ цієї маленької дівчини. Я зрозумів, яка підказка прийшла мені до голови. Мовчання та овації світових синдикатів та правителів над горем ще зовсім молодої держави. Це мовчання брехунів, боягузів, зрадників. Боягузів, які не можуть дивтися в обличчя істині, вашим «собакам», «шестіркам» вашому «людському бидлу». Посібники людей-комах, людей-овочів. Усіх людей, в усіх куточках світу, які пропонують вам своє тіло назавжди, свою душу, своїх ненароджених дітей. Щоб страждати навіки, щоб кричати навіки. Зрадники всіх душ, де б вони не були.

 Штучно підтримуючи рівень життя на достатньо низькому рівні, вони власними руками затягують петлю на шиї країни.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.04.2013 Проза / Оповідання
Чорний Уроборос
30.04.2013 Проза / Оповідання
Верховна Зрада Уркаїни
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Оповідання Про сучасність
04.05.2013 © Юдов
ВАРВАР
30.04.2013
Театр загублених душ
09.03.2013 © Озерова Альона
АРТИСТ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 5 (5+0+0+0+0)
Переглядів: 135  Коментарів: 6
Тематика: Проза, оповідання, декольте, театр, сцена, ведмедик, промінь світла, петля
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.09.2016 06:45  Каранда Галина для © ... 

з днем народження!

 30.04.2013 20:11  Олександр Новіков для © ... 

нда, круто 

 30.04.2013 13:08  © ... для Володимир Пірнач 

Ця цитата взята з його найвідомішого твору "Страх и отвращение в Лас-Вегасе" 

 30.04.2013 10:54  Тетяна Белімова для © ... 

Що сказати? Звісно, ваш твір дуже важкий, не зважаючи на умовність зображеного - переведення його у площину сну... Ви досить реально описали події, не зважаючи на всі використані вами засоби гротеску (свідоме деформування дійсності, порушення розмірів та форм предметів, перебільшення, шаржування, зображення - світу - навиворіт, поєднання несумісних ознак...).
Перша частина - опис публіки - дала справжню насолоду від прочитання! Друга частина - катарсис! Ви - молодець! Мабуть, багато хто тільки таку історію і здатен сприйняти і замислитися... 

 30.04.2013 10:40  Володимир Пірнач для © ... 

Досить цікаво, але, як на мене, у тексті присутня дуже велика кількість кліше, які ослабили текст (маю на у. ролекси, пластичні оперіції манекенниць, біржі і теде).
Насправді зацікавив епіграф, звідки він? щось подібне здається читав в "Поколение свиней".
Успіхів вам. 

 30.04.2013 07:38  Каранда Галина для © ... 

о боже... могутній образ... в мене теж немає ілюзій щодо сильних держав цього світу і їхнього відношення до слабких, і до місця й ролі України в цій системі, але щоб аж ось так... можливо, можливо...
Взагалі ваша гіпербола алегорично натягується на багато інших сторін життя, не тільки на запропонований Вами висновок... Хтось розбивається, падаючи з-під куполу цирку, і все заради шоу, на якому хтось інший заробляє... це лиш одна паралель... лозунг "хліба і видовищ" не втрачає актуальності і проявляється по-різному...
сильний твір. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди