03.05.2013 12:32
для всіх
286
    
  9 | 9  
 © Тарас Процайло

Очі зі скла

Останній день останніх митей ночі...

Чомусь зірки не світять, як колись.

І лиш слова, здавалося — пророчі,

Здіймались знову, дивлячись у вись.

І серце билось в грудях, як ніколи,

Скляні зіниці мертво споглядали,

Красивий світ пропав за видноколом,

Летіли мрії, гасли і зникали,

А ми — дурні між нами їх шукали...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.05.2013 13:14  Людмила Бойко 

чудовий вірш! Сподобалось! Зачиталась!

 03.05.2013 20:08  Світлана Рачинська 

Глибоко))

 03.05.2013 17:12  Наталія Сидорак 

Сильно! Сподобалось.

 03.05.2013 13:25  Каранда Галина 

я б і після "дурні" тире поставила б... хоч і не знаю, чи треба)))
сильний вірш. Дуже подобаються Ваші...

 03.05.2013 13:16  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно і безнадійно... ((((

 03.05.2013 12:45  Ірина Лівобережна 

Такі почуття, так гарно, і раптом "скло"... БРР!!!
В слові "нікОли" ви "О" пропустили....

 03.05.2013 12:26  Тетяна Белімова => © 

Цікаво у вас вийшло, пане Тарасе! Про світ істинний, прихований за зовнішнім...