Майбутнє
з рубрики / циклу «Рідна земля»
Венеція недавно ще цвіла.
Здіймались шпилі ще недавно в Львові…
А зараз – що? Одна суха трава,
Одні безглузді ранки кольорові.
Отак колись і вежа пропаде,
Що у Парижі десь стовбичить нині.
А сонце – де? А небо чисте – де?
Закрили сірим газом від машини.
А ще – можливо, пройдуть сотні літ, -
Колись знайдуть і рештки зниклі Відня.
Знайдуть в Берліні дещо від воріт,
А інше час поглине. Час чи злидні.
І ледь не вимре начисто Китай,
Перезаселять синю Антарктиду…
Це буде поворот, та геть не край.
Це буде… Ну тоді і буде видно.
Усе буде фіалками цвісти,
І всі будуть казати: «Так і треба…»
Не будуть більш розходитись мости.
Вони будуть злітати просто в небо.
