19.05.2013 22:31
для всіх
291
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Віддзеркалення

з рубрики / циклу «В зеркалі світу»

Зруйновані межі, реальності відлиск, 

По ньому здіймаємось вгору, на берег -

Де все поєдналось, крізь промені-відтиск.

і чути далекі відгомони, шерех.


А човен буття все пливе течією –

Порожній, покинуті весла, вітрила.

Назустріч, по плесу, до долі своєї

Мандрує крізь грані, що німфи створили.


Полотна думок тягнуть вниз, або вгору,

Щоб сходами хвиль, вже на берег пролізти.

І завжди зробити незроблене вчора,

Як випрати вкотре оману первісну.


Оточує простір думок утопічних -

Наповнюють світлом екранні глибини.

На іншому березі марить хтось інший,

Чекає і вірить в турботи хвилини.



21.04.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.05.2013 21:59  Марієчка Коваль 

да, глибокий. гарно.

 20.05.2013 21:12  Тетяна Белімова => © 

Мені дуже сподобався ваш утопічний човен, що пливе за течією...
Мабуть, приємно так мандрувати...

 20.05.2013 12:28  Каранда Галина => © 

дуже сподобалося. вірш заставляє читати вдумливо і бачити смисл в кожному рядку. Глибокий філософський вірш!

 20.05.2013 10:30  Володимир Пірнач 

Гарно.