20.05.2013 11:06
для всіх
2470
    
  6 | 6  
 © Тетяна Белімова

Кохання до Іриса

Кохання до Іриса
Перепост кохання до Іриса Світлани Рачинської)))

Ірисе! Друже! Так тебе кохаю!

За що, спитай? Я і сама не знаю…

 

За чорну синь, приховану на споді,

Яка зовсім не шкодить твоїй вроді.

 

За тонкий – п’яний – солодкавий дух,

Що аромат розточує навкруг.

 

За невимовний смуток самоти –

Цвітеш завжди так одиноко ти!

 

За листя гостроверхе, зеленаве,

Що і без квіту теж мені цікаве, –

 

Як спису зброєносного кінцівка,

Неначе лицаря залізна облямівка.

 

За таїну твоїх крилатих ліній,

Як зазирну хоч раз – відразу гину.

 

За те, що гімн одвічного життя

В тобі звучить до самозабуття!



Київ, 19 травня 2013 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.05.2013 11:19  Тетянка => © 

Відносно пропозиції... з превеликим задовеленням звісно, але боюся, цього разу не получиться, бо буду за межами Києва в цей день. Але дуже постараюсь наступного разу не пропустити. Вибачаюсь, що тут це пишу, але я на жаль ще не дуже добре вивчила структуру цього порталу і не знаю, як ще тут можно спілкуватися;)

 22.05.2013 11:13  Тетянка => © 

Дуже гарна, ніжна квіточка, яка заслуговує такого нахненного зізнання:)

 20.05.2013 13:30  Ірина Лівобережна 

Перечитала коментарі, пані Тетяно, і побачила, що ніхто не згадав ЛЕГЕНДИ про іриси. Виявляється, дуже давня квітка! Ви ж дозволите?
Свое название цветок получил из рук знаменитого целителя Гиппократа, который дал имя растению в честь древнегреческой богини Ириды, провозглашающей людям волю олимпийских богов. Богиня Ирида сходила по радуге на землю, поэтому слово "Ирис" в переводе с греческого означает радуга. Карл Линней, который предложил единую систему научных названий растений, сохранил за ирисом его древнее имя.
А вот еще одна легенда об ирисах. Однажды радуга, прежде чем исчезнуть, рассыпалась на части. Чудесные осколки радуги упали на землю и проросли очаровательные цветы. Рассыпалась радуга на мелкие осколки - вот и зацвели ирисы. Проросли они, согласно поморской легенде, из слез рыбачки, которая часто оплакивала разлуки с мужем.
Другая легенда рассказывает. Когда титан Прометей похитил на Олимпе небесный огонь и подарил его людям, на земле вспыхнула дивным семицветием радуга - так велика была радость всего живого на свете. Уже и закат отгорел, и день угас, и солнце ушло, а радуга по-прежнему светилась над миром, даруя людям надежду. Она не гасла до самого рассвета. И когда утром снова вернулось на свое место солнце, там, где горела и переливалась красками волшебная радуга, расцвели ирисы…

 20.05.2013 11:29  Ірина Затинейко-Михалевич 

які тонкі підкреслені моменти, здавалося б, невибагливого, Іриса.а він - он який!!!ПРЕКРАСНА ПОЕЗІЯ!!!

 20.05.2013 11:08  Наталія Сидорак 

Чудово) Іриси просто обожнюю, особливо маленькі, ті, що нижче на фото)

 20.05.2013 11:05  Світлана Рачинська 

Ірис - письменна квітка, бо описує чорнилом...!!! І в поетес пробуджує кохання!... Підносить до небес , дарує крила!... Прекрасний твій ірис, о, милозвучна Таня!!!!