Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.05.2013 10:38Оповідання
Фантастика  Для дорослих (18+)  Про щастя  Про кохання  Про життя і смерть  Про душу  
00000
Для дорослих (18+)
© Музичка Ольга-Леля

На колінах у Амі

Музичка Ольга-Леля
Опубліковано 21.05.2013 / 17030

Я мужчина сорока п’яти років. Я мешкаю в Парижі. У мене довге сиве волосся та сірі очі. Я кульгаю на праву ногу і в руках у мене палиця з головою кобри, яка дуже зручно лягає у виїмку на долоні. На вуличному протязі тріпочуть поли мого брудного та вже давно завеликого сірого плаща, а кістляві ноги прикривають старезні штани. (Варто їх замінити новішими). Кістляві не лише мої ноги, я весь подібний на скелет, можливо через проблеми з алкоголем чи наркотиками. А ще в мене суха шкіра, уся покрита венами,що випирають на поверхню. Усе це додає мені двадцять років до мого справжнього віку, а тому мене легко спутати з безхатченками, які щодня сидять під стінами Лувру і випрошують грошей на «життя». Та не зважаючи на це у мене ще залишився талант.

Я – художник. Вільний художник. У мене все вільне: вільне мистецтво, вільна любов, вільний секс. Я ВІЛЬНИЙ! Хоча…ні! Я не вільний. Моє серце належить жінці, ні, навіть не жінці, дівчині. Досить юній чортівці з зеленими очима, рудим волоссям і з запахом м’ятного чаю. Я вперше закохався в неї на кладовищі Пассі, вона була вся в чорному, така собі невтішна жалібниця, з того часу я закохуюсь в неї при кожній нашій зустрічі. Вона – відьма. Не та, яких багато, а та, яка справжня. В неї теж талант, вона уміє пускати з очей іскри. Ті іскринки можуть підпалити будь що: дім, людину, серце… Я теж попався. Тепер я її раб. З того часу я увесь належу лише їй. Моє мистецтво лише для неї та про неї. Вона моя муза, моя альфа та омега, інь та янь.

Я довго не міг звикнути до того, що серед усіх хто є біля неї, серед усіх, хто ладен лежати в її ногах, серед молодих, красивих, багатих та перспективних вона обрала мене: сивого, сутулого, бідного і навіть невільного художника. Як би тоді вона не поглянула на мене я б навіть не замітив її, та тепер не можу без її очей. Більшість вечорів ми проводимо разом. Я сиджу на підлозі біля її ніг, розказую про людей, яких бачив сьогодні на вулиці, розповідаю про життя моїх знайомих історії які мали б її розсмішити, а вона грається моїм волоссям і ще жодного разу я не чув її сміху. Вона ніколи не сміється і майже ніколи не розмовляє. Вона просто слухає і грається моїм волоссям. Вона найрозумніша жінка з усіх кого я тільки зустрічав у своєму житті. Нехай не говорить, нехай не сміється з моїх смішних розповідей, нехай, можливо, навіть не хоче слухати мої історії, головне, що вона дозволяє класти мою голову їй на коліна. Мені більше нічого не потрібно. Я навіть ніколи з нею не кохався. І не через те, що я її не бажаю, чи через те, що вона не підпускає мене до себе, просто для цього немає потреби. Люди займаються коханням для того аби зблизитись, а ми з нею і так близькі. Ми немов усе життя прожили поруч. І так, я її бажаю, та боюсь осквернити її відьомську чистоту своїми рабськими доторками. Лише коли вона іде, я дозволяю собі потайки мріяти про неї. Я навіть уявляю собі , що сьогодні вона могла голою лежати біля мене. Я міг пестити її розкішне кучеряве волосся, вдихати аромат свіжо запареного м’ятного чаю, яким пахне її шия, та лежати поруч, з нею. Ці думки породжують сильне бажання і я віддаюсь іншим. Інші дають мені секс, вона ж дарує мені кохання.

І сьогодні я отримаю кохання. Я вже майже дійшов до своє майстерні. Вона мабуть мене вже чекає. Таки так, ось я вже бачу блиск її пальта. (Варто буде колись запитати, чому в неї таке блискуче пальто. Воно сяє навіть тоді коли немає сонця. Та й чи може так сяяти чорний колір?). Перше, що я роблю, це цілую її руку. (Яка вона гаряча!). Потім ми спускаємось дерев’яними сходинками до мене в майстерню, яка розміщена в сирому підвалі. Я вже традиційним жестом показую на стільчик, який змайстрував спеціально для неї, вона має на нього сісти аби я міг насолодитись її обличчям. Беру стару дошку, кладу на неї шмат паперу і малюю мою Амелін, Амі, Амелі, Мелі… Ці риси облицця, ними лише милуватись та їх лише малювати. Очі… невже в жінок можуть бути такі очі. Та що там в жінок, в людей таких очей бути не може. Старий дурень, вона не людина, вона моя Амі.

Вона повільно встає і так само повільно підходить до мене. Сьогодні її губи підведені червоною фарбою. (Потрібно спитати чому вона підмальовує губи простою фарбою). Витягує з волосся дерев’яну заколку (Вона так і не подякувала за неї. Наскільки пам’ятаю, це був мій перший подарунок їй). Її локони хвилями лягли на плечі, кілька з них зачепились за кінчики уст. Вона нахилилась до мене і поцілувала. Ніколи не думав, що фарби можуть бути такими гіркими. Від цієї гіркоти в мене меркне в очах.

Я прийшов до тями в неї на колінах. Вона гладила моє волосся. Я отямився тільки від того, що мені не було чим дихати. Таке відчуття немов би я тону. Хоча ні, нігде нема води. Що зі мною? (Чому її губи були гіркими?)

— Ти мене отруїла? – Я не впізнав свого хриплого голосу.

— Я тебе не труїла, я подарувала тобі вічність – говорила моя Амі рідко, про те, в неї був чудовий голос. Мабуть такі голоси і мають бути в справжніх відмочок.

— Ти заважаєш бути мені щасливою, а без мене ти не творитимеш. А так ти матимеш цілу вічність в спокої. Ти ж радий померти на моїх руках, коханий?

Я вже не маю сили відповісти. Звісно я щасливий. Я готовий до усього, головне, що на її колінах. Тепер я розумію, що померти, це немов заснути трішки швидше і на трішки довше ніж зазвичай. Я навіть не хочу робити останнього вдиху…



— І тоді я прокинулась. Дивний сон, правда коханий?

Він нічого не відповів, лише подивився своїми зеленими очима і поцілував в губи.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.05.2013 Проза / Оповідання
Тролейбус №9
21.05.2013 Проза / Есе
Згадуй
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Оповідання Про душу
03.07.2013 © Марина Життєва
Братик (Розділ 1)
21.05.2013
На колінах у Амі
09.03.2013 © Озерова Альона
АРТИСТ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 121  Коментарів: 1
Тематика: Проза, оповідання, художник, кохання, Амі, дивний сон, фарби, вічність
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.07.2013 23:02  Каранда Галина 

цікаво 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +7
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +51
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
09.12.2010 © Тундра
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди