Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.05.2013 10:56Нарис
Історична проза  До дня незалежності України  Про Батьківщину  Про перемогу  Про волю  Про вишиванку  
20000
Без обмежень
© Музичка Ольга-Леля

Пам`ятник Бандері

або малий патріот

«Одна мова, одна нація, одна Батьківщина це – Україна»
(гасло)
Музичка Ольга-Леля
Опубліковано 21.05.2013 / 17032

Місто кричало. Чи не вперше воно так рано не спало, воно вперше боролось і нарешті перемога була незагорами.

На площі було багато людей. Куди не глянь – усюди люди. Такі різні та в чомусь такі схожі один на одного. Там були юнаки та дівчата, старші та молодші, навіть діти років 12-ти. Усіх їх об’єднувала одна деталь: погляди спрямовані на пам’ятник і синхронне скандування гасла «Одна мова, одна нація, одна Батьківщина це – Україна».

Повз натовп повільно ішов батько з сином. На вигляд хлопчику було років десять. Одягнутим він був у вишиванку, майже справжні козацькі шаровари, стан опоясував пояс із червоно-чорних ниток,а в дитячій ручці майорів жовто-синій прапорець.

- Тату, - раптом із зацікавленням у голосі промовив син, - а хто ці люди?

- Це – патріоти, Несторе. Вони – майбутнє нашої держави.

- А хто такі «патріоти»?

- Патріоти, синку, це ті люди які не лише люблять свою країну, а й борються за її благополуччя. Це не ті люди, які розмовляють українською, а ті, що мислять і відчувають. Патріот не обов’язково має бути багатим, патріот , перш за все, повинен бути людиною, а вже потім відомим і заможним.

В очах малого можна було помітити, що ці слова не лише не задовольнили його, а й породили в душі дитини ще багато нових запитань.

- Тату, тату, а кому ще пам’ятник? Він такий молодий!

- Це – Степан Андрійович Бандера. Один з найщиріших і найвідоміших синів нашої Батьківщини.

- А він зразу був патріотом? Він жив у Львові? – не вгамовувався Нестор і задавав по два запитання на одну батькову відповідь.

Батько усміхнувся. Він рідко бачив сина таким зацікавленим. Трішки подумав, поклав руку на чорняве волосся сина і почав розповідати:

- Степан народився 1 січня 1909 року в селищі Угринів. Його батько був греко-католицьким священиком, а тому з дитинства малому хлопчині прищеплювали не лише любов до Бога, а й до української мови та культури. Нажаль, щасливе дитинство Бандери-молодшого перервала Перша світова війна. Фронтові ліній чотири рази проходили через його село, а тому він був свідком того, як вмирала й відновлювалася одна з частин української держави. З того часу він усвідомив, що для того аби країну зберегти й відбудувати слід боротись, а не сидіти, склавши руки. Та й не міг так. Він був дуже активною дитиною, не міг всидіти на місці, а тому вже з третього класу був учасником молодіжної організації «Пласт». Згодом, коли Степан підріс і став Степаном Андрійовичем, почав працювати у читальні «Просвіти», вів театральний гурток та займався з молодіжним хором. А у 18 років переїхав до Львову. Тут вступив в інститут, або як тоді казали Високу політехнічну школу і саме звідси почалась його активна діяльність. Спершу їздив з своїми побратимами в села львівської області з доповідями, а також допомагав іншим організаціям в підготовці спортивних дійств і простим селянам. Тоді ж записується до Української Військової організації (УВО), а з часом вливається в ряди Організації Українських націоналістів.

Розповідь батька перервав допитливий Нестор:

- Тату, а Бандера воював?

- Ні, синку, на фронті він не був, а під час ІІ Світової війни став головою проводу ОУН –Б. Під його проводом ця частина ОУН стала відомою як «революціонери» або «бандерівці». Їх діяльність була спрямована на розбудову української держави. Часто ти почуєш, немудрі люди говорять, немов би то Бандера зрадником був, та ти не слухай їх, не зраджував він України. Росію – зрадив, Україну – ні. Він ї його побратими хотіли не залежати від Росії і Німеччини, самостійності нам хотіли…

І тут запанувала тиша. Нестор засвоював інформацію, а батько поринув у роздуми про сучасну державу, у власні спогади. Аж раптом тихий голос сина вивів його з трансу:

- А що дальше було? Він ж живий ще?

- Ні, сонечку, Степана Бандеру вбили за приказом Московського комісаріату в 1959 році у Мюнхені, куди він переїхав після ІІ Світової війни. Виконав замовлення Богдан Сташинський, один із співробітників КДБ, за право одружитись із німецькою коханою. Тому, можна сказати, що вбили Бандеру свої ж.

- А хто Бандері пам’ятник поставив?

- Офіційно, пам’ятник було відкрито у 2007 році. Скульптором є Микола Проскіра, а архітектором – Михайло Федин. У ході відкриття два пластуни з куреня ім.. Степана Бандери несли дві капсули із землею з місця народження й з могили Бандери. Ці капсули було закладено в підніжжя пам’ятника.

Коли розповідь була остаточно завершена – пам’ятник Бандері залишився далеко позаду. А вже перед самим сном Нестор підійшов до мами, пригорнувся до неї і сказав:

- Ми з татом завтра з татом підемо дарувати квіточки Степану Бандері – мама лише усміхнулась.

А потім обернувся до тата, взяв його за руку і повів у кімнату, ліг на ліжко і вже засинаючи прошепотів:

- Я коли виросту тоже патріотом буду . . . – і поринув у сон, де на нього вже чекав молодий Бандера, армія ОУН УПА, генерал-хорунжий Роман Шухевич, та ще незвідані досі інтриги й битви.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.05.2013 Проза / Есе
Згадуй
21.05.2013 Проза / Оповідання
Візуалізація на життя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Нарис До дня незалежності України
21.05.2013
Пам`ятник Бандері
12.07.2012 © Ярослава
Канон світового пролетаріату
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 621  Коментарів: 2
Тематика: Проза, нарис, Україна, мова, вишиванка, патріот, Бандера Степан Андрійович, Львів, ОУН, Сташинський Богдан
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.05.2013 11:21  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, я дійсно намагалась донести частинку патріотизму не зачепивши інших інтересів інших людей з протилежними поглядами))) А щодо авторки, то я її обов`язково перечитаю, а то раніше не мала нагоди) 

 21.05.2013 11:18  Тетяна Белімова для © ... 

Чудово, пані Ольго-Леле! Патріотичні свідомість і виховання Західної України не можуть не захоплювати! Є така популярна дитяча авторка Зірка Мензатюк - ваш стиль подібний до її.
Зазвичай дидактизм у художньому творі автоматично знижує його естетичну вартість, треба чітко бачити межу між художньою літературою і публіцистикою. Чітко визначити для себе цілі.
Успіху Вам! Потрібну справу робите! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
22.09.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди