МАЛЕНЬКА РИДИКЮЛЬ
жертва традиції
У місті маркетолог дурі дався:
Постійні п’янки, сабантуї, вечори,
Де із жіноцтвом, наче кіт тягався.
Жінки його до дурі й довели.
-Достатньо вже мені такого блуду,
Щоби якась до ручки обскубла.
Ось одружусь. І жити скромно буду.
Візьму собі дружину із села.
Що п’яти репані й дурна - хіба то диво?
Маркетинг у товарах й гірше знав.
За те наївна, чесна і цнотлива!
Ну, поетеса, тільки серед трав.
Дістав таку - зірвав серед городу,
Що моркву проривала рачкома,
Не дивлячись на вроду і породу
Й на зріст емоцій в області ума...
Та й вчить цнотливицю: - Це телевізор плазма,
А це айфон, комп’ютер, ридикюль.
А це джакузі... Тут, можливо, разом
Ми покохаємось у струмені буль-буль.
-А це осьо, - Показує на собі, -
Інтимний коник, може навіть й кінь!
Він нам з тобою і дитинку зробить,
Такий ікс-фактор нових поколінь...
Цнотливій дівці дивно, як ніколи,
Бо очі наче кришки від каструль:
- Хіба то кінь? Кінь у Петра. Й Миколи!
А я для них – «маленька Ридикюль»...
2013
