Дощовий день
Спогади
Тоді так безнадійно падав дощ,
А я йшла у відблисках тротуару
В калюжах відбивалося сонце
і відчувався присмак сіро-золотистого туману
Люди були, мов сніг,
що зникає з першою весною,
а вікна пустими без фіранок та слів
я містом тінню бродила,
напевно, хтось колись так захотів
краплі дощу торкалися шкіри
під ногами перемішані спогади про тебе,
можливо, то осіннє мереживо,
що я зривала з сірого дощового неба
без думок та з болем я йшла під дощем,
а вії тяжіли сльозами
та виглянуло сонце з-за горизонту
і миттю зникли ті осінні омани
тоді так безнадійно падав дощ,
а я йшла попри біль та сльози
в калюжах сонце малювало веселку,
а все складне ставало словами: "Я зможу!"
28.02.2013
