Роздоріжжя
Стільки слів, що сказати боялась
павутоною сплітають шляхи
між вулички весна заглядала
і сонцем у світ прокладала стежки
реальність на тінь ставала між словом
і хто б сказав, що все не так
вода водоспадом сліди розмивала,
а я вперто шукала свій шлях
моє натхнення ранком сміялось
і я вірила-все змінилось,
бо весна прокладала стежки,
але це ж правда-неможливе можливо?
останнє слово, останній страх
я їх беру з собою
нехай це неправильно, нехай це болить
та біль навчив мене жити весною
13.05.2013
