Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.05.2013 00:00Есе
Мелодрама  Для дорослих  Про дружбу  Про життя і смерть  Про добро  Про життя  Про душу  Про друзів  Про любов  
90000
Без обмежень
© Луч Света

Я завжди дивлюся на тебе...

Луч Света
Опубліковано 27.05.2013 / 17104

– Алло! Сергію Олексійовичу, це ви?!

– Хм… Зранку був…

– Мама… мама померла!

– ……

– Сергію…

– Вже їду.


…Ти дивишся на мене, коли думаєш, що я не бачу цього. Я дивлюся на тебе, коли ти не бачиш… і коли бачиш, – теж. Навіть коли здається, що увага моя зосереджена на чомусь іншому, мій зовнішній і внутрішній зір спрямований на тебе. Я бачу тебе завжди, невсипно спостерігаю…

Ми граємо в словесний пінг-понг. Стриб-скок, стриб-скок – слово за словом, подача за подачею. Ага! Піймався! Ха-ха-ха! Я знову виграла.

Гарячий блиск у твоїх очах, азарт, бажання перемоги – і знову стриб-скок, стриб-скок… Стоп! Коли це гра перетворилася в дуель? Коли ти встиг замінити м’ячик на свинцеві кулі. Агов! Ми так не домовлялися. Р-р-раз – я пропускаю удар, р-р-раз – куля, друга, третя – в серце, мозок, душу… Перехопило подих, сльози заслали очі, бракує слів… Я програла. Ти смієшся. Гру закінчено.

День, другий наодинці картаю себе за легковажність, заліковую  рани мовчанням і обіцяю собі надалі тримати дистанцію.

Ти питаєш, чи я не ображаюся.

Ні. Не можу. Якби навіть хотіла, якби навіть мав забити мене на місці, все одно назвала б винною себе. Чому?

Тому що я не можу залишатися з тобою віч-на-віч. Мені стає тісною планета.

Тому що мені важко говорити з тобою про серйозні речі, а про особисте тим паче. Голос зривається, руки тремтять, і світ смислів стає розмитим, і важко вимовити те, що справді хочу сказати.

Тому що твої радості – моя втіха, твої тривоги – мої безсонні ночі, твій біль, прикритий маскою безтурботності, – мої відкриті рани.

Тому що навіть якщо в театрі життя нам не знайдеться місць поруч, я сяду в проході – біля твоїх ніг.

Тому що ніколи тебе не забуду.

Тому що я дивлюся на тебе завжди…


– Вона не мучилась… Прокинулася вдосвіта, обійшла обійстя, кожне дерево, кожну худобину приголубила… Вмилась сонцем і росою, поцілувала внуків… Готували з нею сніданок, коли вона раптом повернулась – і лице її осяяла така радість, якої я ніколи не бачила в людей. «Йди до мене… Ні! Я, я вже лечу!..» – комусь сказала, стиснула мою руку й сповзла по стіні… Завжди повторювала мені, що людина за життя повинна просити три речі в Бога: щастя ближньому, міцної родини і тихої кончини.

– Де вона?

– Ходімо, проведу.


Мій милий… друже. Не хотіла, щоб доля повела нас різними шляхами. Хоча й так кожен з нас топче свою стежку. Різні сім’ї, різні життя. Але мені важливо бути присутньою у твоєму житті, бути потрібною… Коли ти хворів, я не знаходила собі місця, як поранений звір. Чоловікові, який непокоївся через мене, я тоді сказала, що якщо з тобою щось станеться, то я не помру, але серце моє битиметься через раз… Він мовчки притис мене до себе, і я була вдячна йому за розуміння.

Хіба можна жити нарозрив? Жертвувати, віддавати себе без останку… Я так жила. Заради сім’ї, заради друзів. І не бажала собі іншої долі.

Ти не знав… Але тепер, цілуючи вперше і востаннє моє чоло, прикладаючись до рук, побачиш у танку вишневого квіту, почуєш у голосі вітру, прочитаєш на зімкнутих устах правду, чисту, як сльоза з очей кольору грозового неба… Знай, що кожен промінь сонця – це моя усмішка, щебет солов’я – мій сміх, а синє небо – то мої очі. Я завжди дивлюся на тебе

Шпола 26.05.2013
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.05.2013 Проза / Мініатюра
Тричі по три, або коротко про людське життя
04.06.2013 Проза / Есе
Світло – в тобі
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Слово на С
09.10.2012
Крик душі
26.04.2013
В гостях у Марії Зарваницької
27.05.2013
Я завжди дивлюся на тебе...
05.07.2013
Анатомія болю
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 9 (9+0+0+0+0)
Переглядів: 228  Коментарів: 5
Тематика: Проза, есе, мама, віч-на-віч, тривоги, доля, сльоза
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.05.2013 12:43  Недрукована для © ... 

Крутий текст. Оригінальне бачення. 

 27.05.2013 11:26  Тетяна Белімова для © ... 

Щось неймовірне! Я давно не читала таких гарних і натхненних речей!
Вразили мене своїм текстом, в якому розказали так багато, на зважаючи на обмежений обсяг. Це теж ознака непересічності таланту!)) 

 27.05.2013 11:13  Наталія Сидорак для © ... 

Дуже глибоко і відверто... З самих глибин серця... Дуже сподобалося. 

 27.05.2013 10:52  іміз 

прекрасний есей...з першого разу не все збагнула...треба ще осмислити...але - емоційно...відверто... 

 26.05.2013 23:25  Каранда Галина для © ... 

чудово. нестандартний підхід до теми, дуже вдало вийшло. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди