Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.05.2013 09:09Сонет
Для дорослих (18+)  Про молодість  Про кохання  Про природу  Про прекрасне  
50200
Для дорослих (18+)
© Бойчук Роман

ВІНОК СОНЕТІВ «ЗОРЕПАДОМ ЦІЛУНКІВ МЕДОВИХ»

Бойчук Роман
Опубліковано 29.05.2013 / 17136

1.




Зорепадом цілунків медових


 Уст моїх ти торкалася ніжно...


Не забуду ночей тих чудових,


Як же солодко нам було й грішно...


_______________________________




Вже край ночі зорить світанково,


Ми ідемо за руки узявшись.


Твоя ніжність така пелюсткова,


Прагну я, в ній увесь розченинившись,




Свіжим вітром гайнути за обрій.


Зі склепіння ранкового дива


Позбирати останнії зорі:




Так, щоб сріблом усе зазоріло...


Поцілунками в росах у борі –


Моє тіло вкриваєш уміло.




2.




Моє тіло вкриваєш уміло


Чаром шарму предивної вроди,


Мене пестиш ти поглядом, діво:


Зореглядом на лоні природи.




Посміхаєшся ніжно, цнотливо


І єство моє трепетним торком,


Мов пір’їнним, солодко-вразливо -


Гладиш пальцями рук, наче шовком.


І туман огортає свідомість...


З-поміж хвої дерев смерекових


Сходить Сонце всім зорям натомість,




Блідне місяць у формі підкови.


Вкрилась росами наша інтимність,


Наче цвітом із гілок бузкових.




3.




Наче цвітом із гілок бузкових


Розмережилось небо над нами.


Світле щастя, у снах веселкових,


Нас леліє своїми руками.




Ароматами трав, що довкола -


Просякнулося наше сплетіння,


З-поміжтрав’я у вись серпанково


Розливалося щире кохання.




І зітхання луною витали,


Розтинаючи тишу сонливу:


Еро-піснею лісу ми стали...




Знову ніжних цілунків, як злива


Мене вкрила палкими вустами -


Шкіри шовк осипаєш пестливо.




4.




Шкіри шовк осипаєш пестливо,


Мов крізь сито просіюєш ніжність.


Звідусіль лине піснь щебетлива


Про пташине кохання і вірність.




На тілах наших ледь мерехтливо


Сонце-зайчики – відблиск намиста:


Поміж нас вони скачуть грайливо,


Їх ти ловиш вустами навмисне.




Твої радість і щастя барвисті -


Ти спіймала неначе одного:


Дотик губ... Моя блаж – пломениста...




Мов ті зайчики – в тілі судоми


І вся сутність стає враз периста -


Себе чую в числі невагомих.




5.




Себе чую в числі невагомих,


Мов піщинкою фатуму щастя,


Що між хмар там, де небо аж сьоме;


Наче з вітром у вихорі лист я...




І зімкнулася мить у долонях 


У полоні солодкого болю.


І пульсють в напружених скронях


Вже позбавлені самоконтролю




Шал і пристрасть. Із тіла на волю -


Перламутрові заструменіли...


Я зробити тобі це дозволив




В час конвульсій. Клітини тремтіли...


Я сп’янілий, кохана тобою


І в очах моїх посутиніло.




6.




І в очах моїх посутиніло,


І горіли зімкнуті повіки...


Ми обоє цього так хотіли.


Вогняні розливалися ріки




У моєму єстві. Трепетливо


Билось серце шаліючим ритмом.


Мою блаж ти волоссям прикрила.


Між скуйовджених локонів вітром,




В ароматах солодкого квіту,


На палітрі з відтінками в змові


Наша пристрасть пливла... Ніби цвітом




Привертали твій лик знову й знову


Забаганки мої в травах й квітах -


В поцілунках твоїх метелкових




7.




В поцілунках твоїх метелкових


Я і сам, мов барвистий метелик,


Що із квітки на квітку – по колах


Тих вінків, котрих разом наплели.




...Сонце згасло у хмарах раптових:


Гнав їх вітер з північного краю.


Ниті сліз їх прозоро-коштовні


В центр маленького нашого раю




Опустилися. Небо ридає.


Ми негоду цю слізно-хмарливу


Неодмінно десь перечекаєм.




Зодягнувшися хутко щосили...


Між дерев, там де зливи немає,


Мене в казку ведеш надчутливу.




8.




Мене в казку ведеш надчутливу,


Де ледь чутний поривчастий вітер.


День ясний заховався ледь зримо


За дощем. Ми сховались від світу




В кронах липи. Мить щастя зваблива:


Мокрий одяг окреслив принади


І в емоціях надто бурхливих,


Ми тулились зігрітися ради.




Краплі з липи, немов цвітопади;


Крони нас, мов корони вінчали.


Ти і я – два коштовних смарагди:




Сяйвом пристрасті там знемагали.


Завела мене в липові меди


І доводиш до болю.., до шалу.




9.




І доводиш до болю.., до шалу


У сплетінні (і руки, мов віти).


Вже ось-ось без усякого чару,


Ми з весни переступимо в літо




І налиті кохання нектаром,


В унісоні зі світом щосили


Себе випленем пристрасним жаром.


Ситі щастям і в щасті знесилі,




Стали бранцями враз ми лісними.


Прислонившись до липи змокрілі,


Ми у близькості чуєм припливи:




(Від любові своєї сп’янілі)


В ритмі зливи бажання-пориви -


Конвульсують судоми у тілі.




10.




Конвульсують судоми у тілі,


Біотоки єство розривають;


Твоїх перс я торкаюся білих,


А їх центри той торк відчувають.




І уста в поцілунках зомлілі,


Опускаються вниз до нірвани,


Де жагою бажань збубнявілі


Насолоди пелюстя багряні.




Цілуванням своїм полум’яним,


Я до квіту коханої кану


І у цвіті липневім, духм’янім




На вустах квітка пристрасті тане.


Доведу тебе ніжно, бажана,


До безумства.., - солодкого стану.




11.




До безумства.., - солодкого стану,


Підіймає котрий нас у висі


Із імлистого еро-туману


У витання в захмарному трансі,




Де ніщо і ніхто не дістане,


Там де ми у своїй насолоді


До одного причалу пристанем.


В гожу пору, а чи при негоді




Закружляємо ми в хороводі


Неба сьомого в хмарах ванілі


В неземному звучанні мелодій.




...Осідають думки захмелілі.


На новому етапі прелюдій -


Відчуваю наближення цілі.




12.




Відчуваю наближення цілі


В час прояснення хмарного неба:


Сонця захід; інтим звечорілий -


Ти і я й більш нічого нетреба.




Та край неба вже місяць дозрілий


У твоєму сріблився волоссі,


Оксамитом торкаючи шкіру...


Він, як я знайшов рай на узліссі:




Із німим почуттям стоголосся


Небосхил свій зірнистий покинув


Із зорею, сховавшись в колоссі.




Був опорою я твого стану, -


З його вигином злився у русі


 ...У розливах блаженства розтанув.




13.




...У розливах блаженства розтанув


Переливами в місячнім сяйві:


Наші тіні у еро-виставі -


Розмережили роси осяйні.




Поцілунок, неначе востаннє


Напуває і тіло, і душу.


Я заплющую очі вустами;


Знаю вмієш ти бачити тишу.




Вітер трави ледь чутно колише,


Нам розчісує зімкнуті вії,


Гомін лісу все тихше і тихше…




Почуваюся легшим за мрію..,


Своє тіло у снах я полишив, -


Я фантом у своїй ейфорії




14.




Я фантом у своїй ейфорії


В лоні лісу, немов на долоні,


В лоні неба вже місяць зоріє,


Оксамитом цілуючи скроні.




Догорить ніч невдовзі, зітліє,


Ми ж її пам’ятатимем завжди…


Небокрай вже ось-ось засіріє,


Свій світанок нам подарувавши.




Свою пристрасть на трохи приспавши,


Ми прокинемось в травах шовкових.


І в кохані обійми упавши,




Припаду я до уст пурпурових


Твоїм тілом розсиплюся, ставши -


Зорепадом цілунків медових.




МАГІСТРАЛ




Зорепадом цілунків медових


Моє тіло вкриваєш уміло,


Наче цвітом із гілок бузкових


Шкіри шовк осипаєш пестливо.




Себе чую в числі невагомих -


І в очах моїх посутиніло:


В поцілунках твоїх метелкових.


Мене в казку ведеш надчутливу




І доводиш до болю.., до шалу:


(Конвульсують судоми у тілі),


До безумства.., - солодкого стану.




Відчуваю наближення цілі...


...У розливах блаженства розтанув:


Я фантом у своїй ейфорії.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.05.2013 Поезії / Вірш
СТЕЖИНАМИ СУМЛІННЯ
12.06.2013 Поезії / Вірш
До тебе лиш… За будь-що…
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © пі - падіння деградація занепад / Вірш
В щоденнику моїм пітьма
08.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Білий вірш
Я мушу про це поговорити...
07.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Господи, я не стогну
07.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
По дорозі до раю плаче циган старенький...
06.12.2016 © ЛАРИСА МАНДЗЮК / Ліричний вірш
Холодно мені...
Сонет Про прекрасне
29.05.2013
ВІНОК СОНЕТІВ «ЗОРЕПАДОМ ЦІЛУНКІВ МЕДОВИХ»
13.03.2012 © Тетяна Белімова
Годинники не сплять! Ходи їх не спинити!
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.43 (МАКС. 5) Голосів: 7 (5+0+2+0+0)
Переглядів: 296  Коментарів: 10
Тематика: Поезії, сонет, інтимність, аромат, солодкий біль, поцілунок, щастя, безумство, ейфорія, шовк, фантом
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.06.2013 23:02  © ... для Ірина Лівобережна 

Дякую! Приємно! Маю велику надію, що 06.06.2013 зустрінемось!

 01.06.2013 20:54  Ірина Лівобережна 

Моє ПРЕЧУДОВО! Просто таке безмежне кохання!!!! 

 30.05.2013 19:18  © ... для Деркач Олександр 

Хм... Спасибі!) 

 30.05.2013 14:34  Деркач Олександр для © ... 

Фундаментально... 

 29.05.2013 22:31  © ... для СвітЛана 

Йой! Я аж зашарівся, чесно! Дякую - так уже захвалили мене, Світланко! Приємно звісно ж! 

 29.05.2013 17:17  СвітЛана 

Завжди здавалось, що сам процес кохання не настільки затяжний)))........
І не вірилось , що п"ять хвилин можна так описати майже в п"ятнадцяти сонетах.... Наче круговорот води у природі))) І жінка, яка достойна носити цей вінок на голові, не звичайна жінка, а королева!!!!!!! І вінок цей зовсім не вінок , а корона!!!! Гарна, творча, жива, витривка ваша робота, Романе))))))) Плюсую своїм твердим чудово)))))))
P.S. Я думала, що тільки ми - жінки, можемо так довго і красно про це розповідати....... 

 29.05.2013 13:55  © ... для Олександр Новіков 

Дякую! Так, погоджуюсь)) 

 29.05.2013 13:37  Олександр Новіков для © ... 

Приєднуюсь, праця конкретна, загалом сподобалося, тільки приставка еро оскому набила 

 29.05.2013 09:57  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Тетянко! От, вирішив спробувати - писалося майже тиждень. Сам не надто задоволений результатом, але тему, яку (зазвичай) обрав - надто вузька для такого об"єму. Тому - маємо те, що маємо! Радий, що пам"ятаєш))) Неодмінно зустрінемось у столиці!) 

 29.05.2013 07:54  Тетяна Белімова для © ... 

Велику роботу ти зробив, Ром! Приємно й лячно якось навіть - серед нас є такі люди, здатні на чудеса поетичної майстерності!..
На жаль, через брак часу прочитала лише початок, обіцяю - прочитаю пізніше!)))
Поки, Ром, дощі... але я пам"ятаю твоє прохання)))))))))))))))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
09.12.2010 © Йозеф Мор
27.08.2013 © Бойчук Роман
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди