Куць Ліля
Спогадів шлейф, небо із атласу
очі заплющую і ти - знову сон
мрії колишні лякливо ховаю
в теплий холод чужих долонь
щастя минуле спогадами лускаю
і знову цей останній спогад про нас
терпіння лякливо відпускаю,
а місто дарує свій останній вальс
Листя спогадів. Останнє побачення
Я прокидаюсь наче від сну
Кожен мій спогад змусить побачити
ту ніжну й квітучу осінню весну
14.08.2012
01.06.2013 21:20 Ірина Лівобережна |
 Дуже сподобалась ваша осіння весна. Знайомі відчуття! )) |
30.05.2013 01:31 Наталія Сидорак => © |
 гарно) А на рахунок оксюморонів - на мою думку, іноді саме вони максимально глибоко передають суть поезії) Противоречивість понять дозволяє заглибитися у душевні переживання автора, краще зрозуміти його думки, намалювати цілу картину з відчуттів, переданих у творі. |
29.05.2013 22:59 Каранда Галина |
 розумні люди скажуть, що вірш тримається на оксюморонах). я ж таких слів не знаю, тому просто - про долоні класно, і листя спогадів сподобалося. |