30.05.2013 16:11
Без обмежень
183 views
Rating 5 | 6 users
 © Ем Скитаній

забуття минулістю...

...явилися спогади раптом портретом,

якого, роззявивши рот, розглядав спантеличено...


споглядаючи спогади,

що явились мені портретом минувщини,

я наче вдивляюсь у штучне життя -

воно зневажає мене

і, жалюгідне, викреслює геть із буття -

удивляюся в нього мов сивий хижак на істоту,

жахає яка своєю минулістю -

і, роздратований фарбами тої минувщини,

захлинаюсь аж з люті у піні 

і трусить всього у зненависті... -

і прозріння мені осяяло очі,

збігають з яких

і капають сльози...

та вмить мені помста затьмарює мозок -

нетерпіння задухою б"ється по випнутим ребрам моїм -

і спогади ті, портретом котрі споглядаю,

в блискавичнім стрибку розриваю,

кромсаю усі на шматочки...


і ліг, я розлігся -

хижак у квітах і травах! -

і злизую з пазурів кров, зализую зранені лапи,

мружачі очі у спогади кляті.

я щасливий і ситий минулим назАвжди віднині -

я там зник!

я поглинув,

я знищив мене,

що дивився на мЕне старого!

мені легко, спокійно і добре -

бо там, де був щойно портрет,

що відлунням дзвонив у сьогодні з минулого,

там нічого немає,

там темінь, пустеля -

лиш хмарка виблискує білим вітрилом

сині глибокої неба...

хвалюся собі я перед собою за вчинений вчинок -

аджЕ, спглядаючи ці,

вже роздряпані й кинуті спогади долу,

я рзгрібаю лапами дати -

роки і події в руїні буття,

що розкидане мною у люті -

я вишукую там і винищую наглу брехню...

отже правду узнаю, нарешті.


позіхаю солодко й млосно

і відчуваю - як дихати вільно тепер!

бо свіжишім стало повітря

і усе навкруги таке біле і чисте,

прозоре...

тому що, де був

той портрет підфарбованих спогадів,

там нічого немає вже

й ніколи нікого не буде -

і світло могутнім потоком спадає у темряву,

тане пустеля...

чи можливо таке? - не питаю...

я заплющую очі і завмираю

в мелодіях спогадів власних,

нових і спокійних, і білих, наївних

і невагомих, і незначущих,

нічого не вартих під небом -

ніяких...

і чАсу нема вже усе розпочати спочатку.


...б"ю об коліно,

ломаю оте божевілля,

розтрощую раму портретну,

уявлення явне трощу

і... -

потрапляю в яскравий світанок -

обтяжений дуже вагомістю будень,

крокую у день із обов"язком бути в житті

з накопиченим досвідом

із розколотих літ

й понівечених спогадів...

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Поема, Про минуле, Про час

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш до дня народження Тетяни Чорновіл | Ем Скитаній». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "...у літній день" | Ем Скитаній». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ем Скитаній.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.05.2013 15:44  © ... 

все виправив... 

 31.05.2013 15:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую за помічену грубу помилку...як це я не помітив, що воно ж зовсім не стикується...негайно піду і виправлю. 

 31.05.2013 15:34  © ... => Тетяна Ільніцька 

дякую, Тетяно, за прочитання. 

 31.05.2013 15:33  © ... => Наталія Сидорак 

щіро, від душі дякую. 

 31.05.2013 15:31  © ... => Олександр Новіков 

дякую! 

 30.05.2013 23:00  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий твір, вдале зображення!
Правда, не можу уявити, як Ви захлинаєтесь з люті у піні зненависті! 

 30.05.2013 21:21  Тетяна Ільніцька => © 

Еме! Ну просто! Чудово! Так люблю вашу філософську поезію! Отримую справжнє задоволення!
Є над чим замислитися - стільки символів і шикарних метафор!)) 

 30.05.2013 21:01  Наталія Сидорак 

Я не впевнена, що все правильно зрозуміла, але емоційну напругу відчула повністю... Накопичену за роки біль, розтрощені часом надії... Словом, вражаюче. 

 30.05.2013 20:57  Олександр Новіков => © 

круто 

 30.05.2013 19:48  Деркач Олександр => © 

а Ваша страва - і емоційна, і в той же час інтелектуальна, а це мені до смаку))) 

 30.05.2013 19:39  © ... => Деркач Олександр 

ну, хоч комусь ця страва сподобалась...дякую, Олександре! 

 30.05.2013 19:35  Деркач Олександр => © 

Цікавий текст, насичена, багатошарова матриця в якій і особисте, і глобальне, в якій і несприйняття минулого, і боротьба із спогадами, бажання зламати навіть і рамку, що нагадує бортьбу з повітряними млинами і в той же час бажання нових світлих спогадів, ...колоритно написано, сподобалось... 

Публікації автора Ем Скитаній

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо