Сердитий монолог доброго українця
Вічне мистецтво
Старухою скулилось.
Все не від серця,
Брудом замулилось.
Пекло провіщують,
Голос зриваючи;
Націю знищують,
Нас розважаючи.
КУчма волосся,
Пісня, як марення:
Хай безголосе,
Зате - пропіарене.
Різному мотлоху
Віддано почесті -
Мінімум одягу,
Максимум пошлости.
Пишні паради
З безумними звуками,
Безліч порад
В інтерв`ю з недоумками.
Диких фанатів
П`яні процесії.
Хто провокує
Їх на агресію?
Що-б я робив
З чільникАми роздрАю?
Певно-б, закрив,
Та мене не питають.
Донецьк, 4 листопада 2007 року
