Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
06.06.2013 16:48Поема
Про час  Про Батьківщину  
30000
Без обмежень
© Ем Скитаній

Сублімація часу

сублімація від лат. sublimo - підіймаю, підношу.
Ем Скитаній
Опубліковано 06.06.2013 / 17270

час, коли день ховається в небі і, пелехатими лапами хмар

охопивши, тиша місячне викрала око


і згасають усі ліхтарі на всіх вулицях і суточках, завулках

і закапелках


і фари автівок не в силі прорізати густість темряви й тиші

пругкої зловтішної ночі


і в темряві навіть собака до пуза тисне хвоста з переляку

і з загнаним поглядом тулиться в закуті


і випадковий гуляка - вічний блукач, мандрівник серед тіней

між стінами давнього міста


і всюди і скрізь лише дзвони, дзеленкоти скла, аварійне

скріпіння пронизливе гальм зіштовхнених автомобілів

трамваїв, тролейбусів, потягів...чуються вибухи, постріли

стогін


і ріками кров, руйнування, висаджування у повітря будівель

дерев... - тіла земного кромсання


і пада осліплений з ніг, і ріже уламками руки, і від споглядання

волань, голосіння і крику у спалахах, скреготу світу

відкушеного язика у жаху випльовує в сполохи  натовпу

сам захлинається в піні рясній і трояндовій кольором


час, коли самий байдужий - турбується, в клопотах весь

заклопотаний, в дудку складає вуста свої слинні

й цілунком погрожує братським


і - божевільно округлені очі фанатик розсовує телескопічно

у простір і пише між зорями -ізми-, виламує кисті до нього

здійнятих рук, не бажаних і недоречних


а в білому що - серед плювків, гвалтувань, збиткування

знущань, в убозтві, обдурений, злидень, ніхто і ніщо

собі спить просто неба простертий з харчанням

і хропотом... - що йому суєта, ця свобода, ця воля


а хтось очманів від бажання долю злапати, запхати

в валізу й закинути з мосту каменем тЯжким чим дужче

чим далі, щоб скорше скінчилася ніч і настав щоби день

і у світлому світі творити самого себе...як належить

усякій нормальній людині


а гордий занадто крізь зуби кидає через плече

- я долі своєї творець і хазяїн! - гасаючи мавпою в клітці


а той - взагалі заперечує долю, стверджує - наче земля нам

із раю віддАна, а ми не схотіли держави в ній бачити й всі

негаразди, невдачи і злидні поклали на долю, мозком

надуману кволим


оракул новий в оранді заблюваній оракульський знак

таємничо виводить пальцем брудним і корявим на блюді

бурмочучи сп"яну про голод, потоп і падіння небесне


час, де узи умовності надто міцні, іржею скалічили душу

і розум комахою б"ється в корбці для сірників

у шухляді кухоного столу


і випадаєш в дитинство...біда лише в тім, що нікому

ти там не потрібен


ти потрібен лише собі - і це добре! коли б не цей хАос

і не чехарда у все поле законів


де кожен вважає себе знавцем усіх істин

в останній інстанції


і ми сидимо кітайцями в чайній кімнаті

і поглядаємо сумно на захід


і вуха запухли від бруду, що ллють в істерії на себе самих

наші люди


там у розпачу всі, упадають із крайності в крайність


де секс як розбещеність і революція, гоміки і лесбіянки

з"єдналися в спілку...- і стали меншинами...порно, дитя

двостатеве, стоїть серед світу, здригається в реготі

тілом оголеним й капа смолою в роти мастурбуючих

зі смолоскипу, вилизує губи свої сексуально


кохання ж як мить і як насолода


Ерос, побитий, брудний і згвалтований, кинутий на

хіднику, непотрібний нікому сидить, обіперся на стовп

при дорозі і болісно випрямив ноги і грає журливої

на гребенці крізь бумажку обготкову від карамелі


і свято кохання кінчається сміхом іронії


і десь помирають від спраги...а ми від питва подуріли


і світ лише чув щось, а знати - нічого не знаю про нас


і ми залишилися в світі, якому покладено край сном

вавілонського бога


де не визнати правди про землю Вітчизни отим соколам

що на гілці сидять імперського дубу і зиркають хижо

на звільнену землю


там час наче змотаний дріт на звалищі кинуто брухтом

історії різних істот і людей, і країн, і кривавих

імперій...і все як марнота марнот


і навколишнє наче савани - де знаком питальним жирафа

ходить собі неквапливо і над усіма нависає велика

важка і байдужа, як всі запитання, обридлі у побуті й вічно

псують існування суспільне; де вийшли із джунглів слони

крокодили спливають сльозами, гіпопотами роззявили пащі

й отруюють подихом чисте повітря, гієни і леви вічні суперники

зебри та інші усі травоядні сумирно пасуться стадами

і зграями...аж раптом зірвуться і скачуть світ зА очі

змітаючи все на своєму шляху і земля вся гуде під їхнім

копитом...і знову затишшя на пасовищі; а на мертвоту

злітаються грифи разом з орлами опісля гієн


і пугач над містом, там люди - мурашки, їх світ виглядає

ляльковим, кригким і мізерним під поглядом кОндора

що дивиться вниз, підпираючи небо могутніми крилами


а люди радіють, сміються й танцюють богами у святі, осяяні

безліччю огнищ, обличчям страшні і червоні від оргій


і здиблений кінь водить очима по світу у пошуку волі і люто

вудила гризе, з іржанням копитами б"є у повітря, відштовхує

чорну безвихідь


і чути відлуння секунд, що масою гельною наче ріка

із долонь небуття водоспадом спадають вільно в прийдешнє

крізь сьогодення


і під ногами хрумкіт і хрускіт скла, порцелян, черепків

черепиці, кісток, кісточок, усяких засмажених страв, гілок

і дощечок, стружок спіральних, білизни, випраної у крахмалю

і трав, квіточок і комах що попалені й інших речей і предметів

і тіл усіляких


і вже гидуєш іти, і ганебно бути собою... - але потрібно іти

і лишатися завжди собою


і скнієш в чеканні нового початку і ждеш не діждешся

кінця цього чАсу


та пил і дими руйнувань ще не спали й палають іще жертовні

кострища...і вітер гонить по місту нічному сміття, що залишене

людством у денному святі


час, коли просто лягаєш у ліжко і гасиш останнього вогника

міста


коли час вже не вміщується у годиннику і розповзається

з хати по Всесвіту


...час

1996р., 2013р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.06.2013 Проза / Мініатюра
...лютнева негода...
07.06.2013 Поезії / Вірш
Звідки О звідки Серпанково темрява в душу
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Олена Коленченко / Вірш
Наснилося...
07.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Любов-Зброя (Вільний вірш)
06.12.2016 © Олена Коленченко / Філософський вірш
Промінець світла
06.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Верлібр
Без Тебе не Живу
06.12.2016 © Савчук Віталій Володимирович / Пісня
"Если друг оказался вдруг"
Поема Про Батьківщину
25.10.2015 © Серго Сокольник
Звільнись!
06.06.2013
Сублімація часу
19.01.2011 © Мирослав
Як жили то колись козаки
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 80  Коментарів: 6
Тематика: Поезії, поема, час, дзвони, злидень, доля, оракул, дитинство, кохання, Бог, сьогодення, хаос
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.06.2013 15:39  © ... для Тетяна Чорновіл 

так, нічого гарного...але все одно - світ по суті своїй прекрасний! МИ у ньому виглядаємо дико і жахливо...от у чому річ...дякую, Тетяно, що звернули увагу...і за високу оцінку віршованого тексту. 

 11.06.2013 15:35  © ... для СвітЛана 

"рожеві слоники" - то нармальний захист душі від дурниць сьогочасся...реальний стан речей ми всі бачемо, знаємо про них і усе розуміємо...але надто зверхньо ставимося до усього цього...от ми і маємо "те, що маємо"...дякую за високу оцінку! 

 11.06.2013 15:30  © ... для Деркач Олександр 

образів було удвічи більше - я скоротив, викинув конкретні події і дати - вони надто обтяжували текст...дякую, Олександре! 

 06.06.2013 22:56  Тетяна Чорновіл для © ... 

Жахіття світу!
Мудрість людини, що усвідомила все це + оригінальна форма = "чудово"
Хоч чудовим те все важко назвати! 

 06.06.2013 22:13  СвітЛана для © ... 

Просто вектор часу з оціненними величинами...
Почуваю себе пригнічено і налякано. Господи! У який час я живу?...Я, і мої діти...
Прочитавши таке, ще більше цінуєш те, що маєш... А маєш штучно створенний рожевий світ з літаючими слониками у чотирьох стінах...
Робота заслуговує найвищої оцінки. Частіше відкривайте нам очі на реальність, бо ми її не бачимо. Чи не хочемо бачити...
За таке тонке відчуття життя дякую щиро, як читач. 

 06.06.2013 19:40  Деркач Олександр для © ... 

Дуже цікавий твір, багато Образів сподобались, але найбільше жалко Ероса який грає на гребінці з обгорткою, сам колись так робив))ну і звичайно здиблений кінь у пошуку волі, простий але яскраво вимальований в отій люті... все сподобалось і дуже цікаво! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +2
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
14.09.2011 © Ілля Герасюта
03.02.2014 © Віктор Насипаний
09.12.2010 © Народна творчість
09.12.2010 © Йозеф Мор
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди