12.06.2013 21:22
для всіх
150
    
  2 | 2  
 © Маріанна

Можна кричати вже скільки завгодно

Болі розділить безжальна безодня,

Нащо ж зізналась примхлива самотність,

Що усвідомлює невідворотність.


Хочеться в жалощах втратити світло?

Небо сльозами обплутає спритно.

Нащо виводити з пам`яті сірість?

Не для розмови нажахана прикрість.


Спротив очікує сповіді щирі,

Відсіч отримають спроби примирень.

Що ж німота не панує у світі?

Крапля до краплі у море розлиті.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.06.2013 19:04  Марина Моренго => © 

перечитала ряд Ваших поезій. чому стільки суму? у Вас дійсно гарний звукоряд, але, повторюсь, за ним Ви дещо втрачаєте зміст. не ображайтесь, це моє враження.

 14.06.2013 17:14  © ... => Ірина Лівобережна 

Дякую. Сум - гарна спонука для творчості.

 14.06.2013 08:19  Ірина Лівобережна 

Сумно... Дуже сумно... Але так невимовно-гарно написано...

 13.06.2013 09:42  Деркач Олександр 

Цікавий текст...