18.06.2013 00:00
для всіх
494
    
  3 | 4  
 © Георгій Гурджієв

Притча про чарівника і його овець

Притча про чарівника і його овець

притча

Жив-був собі чарівник, який мав велику отару овець. Кожний день він забивав і з"їдав одну вівцю зі свого стада.


Вівці завдавали чарівнику чимало мороки: вони розбігалися по лісу, і доводилося витрачати багато часу, щоб спіймати одну, а інших знову зібрати докупи. Та, яку він хотів забити, починала відчайдушно пручатися, і її верещання лякало інших.


І тоді чарівник придумав таку хитрість. Він поговорив з кожною вівцею окремо і кожній дещо навіяв.


Одній він сказав: "Ти не вівця, ти так само людина, як і я. Тобі не треба боятися: адже я їм тільки овець, а ти – людина і мій найкращий друг".


Другій він сказав: "Ну чому ти тікаєш від мене, як інші вівці. Ти ж левиця: тобі нема чого боятися. Я вбиваю тільки овець, а ти мій друг".


Третю він переконав у тому, що вона – вовчиця, яку він глибоко поважає. Він, як і раніше, буде кожного дня вбивати одну вівцю – але вовчиці, ясна річ, це не стосується. Їй не потрібно стерегтися.


І так він поговорив з кожною вівцею – і кожну переконав у тому, що вона – не вівця, а зовсім інша тварина, відмінна від решти овець в отарі.


З тих пір поведінка овець докорінно змінилася. Віднині вони спокійно паслися і не тікали до лісу. І коли чарівник забивав чергову вівцю, інші думали: "Ну от, забили ще одну вівцю. А мені – людині, левиці, вовчиці, найкращому другу чарівника – мені не потрібно боятися".


І навіть ті вівці, що він їх забивав, – вони більше не пручалися. Чарівник підходив до якоїсь і казав: "Друже, ми давно не спілкувалися. Ходімо, треба порадитись щодо овець". І вівця гордо йшла з чарівником; і він дійсно розпитував її, як там справи в отарі; жертва радо розказувала йому про все, що знала; а потім чарівник її забивав. Робив це досить швидко, отже, – та не встигала нічого зрозуміти.


Чарівник був задоволений: він високо підняв самооцінку кожної вівці, і тепер вони не думали про невідворотність смерті. Вони позбавились надмірної невротичності, насолджувались життям і спокійно скубали травичку, – внаслідок чого їхнє м"ясо стало набагато смачнішим.


І так протягом багатьох років чарівник легко управлявся зі своїм великим стадом.


А найцікавішим є те, що вівці стали йому допомагати. Якщо раптом якась надто кмітлива вівця починала здогадуватися про те, що відбувається насправді – інші вів... тобто люди, левиці, вовчиці - найкращі друзі чарівника – вони повідомляли його про дивну поведінку і небезпечні речі цієї "розумної" вівці.


І наступного дня чарівник із задоволенням її з"їдав.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.11.2016 23:04  Артюх Леся Вікторівна => Каранда Галина 

Але ж як багато є пастухів таких...Десь курси мабуть спеціальні проходять, а може це вроджений талант?((((

 19.06.2013 23:37  Марієчка Коваль 

цікава думка, але от так і лізе мені написати тут, Який йолоп той пастух, що не вмів нічого більше робити, заробляти, жер одні вівці, да ще й спосіб простіше не міг придумати, як їх ловити,.. бо все ж така дипломатія полюбом не проканає із всіма хоч і дурняшками, є такі барани,от як я часом, що упруться і будуть все життя вважати себе саме баранами, і втікати від того п. подалі, бо хай би хоч заслужив ту дорогу довіру без гіпнозу і чар, то може уже було б все... ну виглядало краще. бідні вівці, короч... а пастух лінтяй.

 19.06.2013 23:31  Марієчка Коваль => Ірина Лівобережна 

ваші... останні слова про довіру до друзів , у вас не було ніколи до них довіри?

 18.06.2013 12:29  Ірина Лівобережна 

Дуже цікаво! Читала і перечитувала! Дуже подобається! Така глибока психологія...

 17.06.2013 21:28  Сашко Новік 

теорія змови))) цікаво мене вже з"їли? мабуть так=)))

 17.06.2013 18:26  Марина Моренго => © 

як життєво і повчально. Ах, как мы падки на слова. И лесть нам всех милее.....

 17.06.2013 18:18  Каранда Галина 

вчора прочитала цю притчу в газеті, і не змогла не виставити. Ледь знайшла в неті автора, бо, зазвичай, авторства й не вказують, і в газеті його теж не було. Притча занадто сподобалася, щоб псувати її римуванням, тому подала, як є. Розумний, виявляється, дядько, цей Гурджіев...