Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.06.2013 00:19Оповідання
Про друзів  Про війну  Про минуле  Про кохання  
10000
Без обмежень
© Адам Буткевич

Пан Котський

Частина третя

Третє життя

Адам Буткевич
Опубліковано 20.06.2013 / 17498

 Пан Котський сидів на підвіконні і спостерігав за дощем. Каплі немогли пробитися крізь скло. Вони стукалися об нього і тікли сльозами вниз. Кіт лапку, легенько подушечкою, приклав до вікна, потім забрав. Він знав, як важко Владику, чому він поїхав... Трішки пом`явшись передніми лапками по підвіконні, він стрибнув на підлогу.

 В кімнаті два студенти малювали натюрморт. І обох вже їли думки: аби скоріше його намалювати і з`їсти. Перед ними на салфетці лежав великий шматок гарбуза, пуста чашка, виноград і три яблука. Толік купив зранку трьохлітрову банку молока, з якої лише півтора стояла за ліжком. Влад виклянчив у дівчат пшона. Хлопці вже чули запах гарбузової каші, який витав над ними. 

 Так хлопцю потрібна моя допомога, він надто напружуний- подумав Пан Котський і пригнув на руки ледь не перекинувши фарби.

- Ах ти ... й к л м н...- сказав Влад. Сусід зайшовся сміхом

- Не кіпішуй і справді треба відпочити. Я думаю ми і по памяті зможемо домалювати.

- Гаразд.

 Толік забрав кота на руки.

- От молодчина.

 Потер по голові, та так, що кіт аж зморщився. 

 Хлопці зварили кашу, відсипали котячу долю Пану Котському, але через декілька годин він зголоднів і при нагоді шмигнув через двері. На даху голубів не було і він пішов на вулицю.

 Дощ скінчився, на небі сяяла половинка місяця. Місяць вкрився шовковими хмарами і мовчав. Якби хтось його запитав:"де моя кохана?" Місяць все одно мовчав би б. Не тому, що не знав, лише тому що знав, що йому ніхто не повірить(там де ти її шукаєш). Пан Котсякий гадав: Цей місяць скрізь, все бачить, добре що він мовчить, наговорив би лишнього.

 На балконі випивала компанія і один добре затарений товариш розмахував половиною палки московської ковбаси і щось доказував іншому недостатньо затареному, щоб погодитись, товаришу. Кіт відразу зметикував що робити. Він підійшов поблище до балкону, вмостився зручненько і почав:"дай ковбаси, дай ковбаси, дай ковбаси...". І так хвилини три.

 Котяче мявкання дуже розізлило оратора і в опонента по ораторському мистецтву полетіла пів пала... палки ковбаси. Кіт дивився, як до нього дуже швидко наближається об`єкт стратегічного значення, об`єкт всіх його сьогоднішніх бажань. Пан Котський ледь встих відхилитись, потім роздумуючи: чи це справді ковбаса? Так справді пахне нею. Кіт вцепив в зуби пів палки московської і побіг в затишне містечко не чекаючи конкурентів.

 Червоне лице пяного ораора стало ще червонішим не скільки через сміх товаришів, а через нагле короткошерсте сіре створіння котячих, яке несло кудись в зубах ковбасу і на останок показувало свій хвіст і всю свою котячу гордість під ним. Кіт йшов швидко але досить граційно.

- Ах ти п.. п.. паскуда- ледь вирвалося, майже з піною. В кота летіла добавка: пляшка не допитої горілки.

 На щастя в товариша п`яного оратора міткість була майже такою, як і ораторські здібності. Але його колеги після нерозсудливого вчинку номер два, який викликав досить велике обурення, вирішили підтянути товариша по ораторському мистецтву і поповнити словниковий запас.

 Так і жили. Кота ненавиділа половина гуртожитку, в той час, як інша боготворила і, як вважав Пан Котський, поклонялась йому.  Звичайно інша половина- це дівчата. Влад підробляв на узвозі разом з Толіком малюючи портрети. Літом Влад повертався до дому на краю села, навідував могилу дідуся та бабусі.

 Того літа була сильна спека. Санько працював трактористом і почав пити по чорному. Влад вирішив навідити його й сестру. Він незнав, як сказати Марійці про те що він хоче з нею одружитись і забрати її в Київ. Всі його намагання переводились в жарти і дурні історії. 

 Якось Влад зайшов до Сашка коли той починав пити, Марійка була в колгоспі. В той час все село говорило, про те, що цигани забили брата голови сільської ради. 

- Заходь, сідай.

 Влад бачив, як погано, було Сашку і вирішив його підтримати, але якби він тільки знав...

- Коли я був на війні,- почав Санько- нас гнали без зброї брати дзоти. Ми не мали нічого крім палок і каміння. Довколо дзотів були гори трупів. Інколи люки відкривалися із них тікали німці, вони дуріли. Ми забивали їх, кидалися всі, так що від них лишалося лише кроваве місиво. Позаду нас стояли вони...

 Влад дізнався що серед тих солдатів з автоматами, які стояли позаду і відстрілювали тих хто тікав назад був і брат голови. То Санько забив його, так само, як і німців тоді, цеглиною. Все в душі бурлило, алкоголь бив в голову. Влад вийшов червоний, як рак з хати. Він був повний рішучості запропонувати руку і серце коханій. Не судилось...

 Марійка була тоді з Миколою. Влад все бачив: і як він зізнався їй в коханні, і як вона відповіла:" я теж тебе кохаю". Щось тоді порвалось в його душі.

 Так просто відпустити кохану людину, бажаючи щастя і так важко здолати себе і боротися, навіть якщо є ризик завдати болю і більше болю собі. Літо закінчувалось.

 За вікнами автобуса минали поля, ліси і небо, яке завжди було поруч. Було блакитним: лазурним як її очі, сіро-синім: грізним якому хотілося піддатися і з яким хотілося боротися, сірим: яке нагадувало стіни гетто з яких не хотілось тікати, чорним: в якому хочеться втопитись- забути все. На колінах мурчав кіт.

 Пан Котський знав, що серце Владика відтепер навіки належить маслу і полотну.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.06.2013 Поезії / Вірш
Маяки завжди чекають
21.06.2013 Поезії / Вірш
На роздоріжжі між дубами
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про кохання
03.07.2013 © Марина Життєва
Братик (Розділ 1)
20.06.2013
Пан Котський (Частина третя)
21.05.2013 © Музичка Ольга-Леля
Відьма нічного Львова
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 65  Коментарів: 1
Тематика: Проза, оповідання, студенти, натюрморт, котяче мявкання, оратор, кіт
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 20.06.2013 11:56  Каранда Галина 

вцілому подобається. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
06.01.2012 © Т. Белімова
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди