21.06.2013 00:00
для всіх
162
    
  2 | 4  
 © Бойчук Роман

Моя ти музо...

Моя ти музо...

Моя ти музо, верхи на пегасі,

Окриленому перами письма,

До мене прилітай щодня у часі,

Коли папір переді мною, як зима -

У сніжну біль поманить думку... Ти і я -

Разом полинемо в безкрає піднебесся -

В краси одвічної поезії слова...


Моя ти музо, з дотиком натхнення

І з усміхом ліричним на устах,

Думок моїх ти світло і проміння

Тих віршопомислів моїх, що на листах

Лежать катренами... Фрагментами у снах

Твою красу я бачу й кличу на імення...

...З тобою інший я: ти - крила, я - мов птах. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.06.2013 21:14  Марина Моренго => © 

який Ви продвинутий поет - читання на радіо. оце двигун! вірш простий і натхненний. Музи Вам, музи!{#}

 20.06.2013 14:49  Тетяна Белімова => © 

Ром! Тема поезії, процесу її творення завжди хвилювала багатьох. Ти її бачиш у традиційних сюжетах, метафорах. Може, не дуже оригінально вийшло - в неокласичному ракурсі, але натхненно, по-Бойчуківськи!))
Можна озвучку додати, якщо не складно, звісно?!))

 20.06.2013 13:18  Світлана Рачинська => © 

Яке гарне та лагідне звернення:)))))))
Нехай вона Вас ніколи не полишає!!!!!
тільки чудово!

 20.06.2013 12:53  Каранда Галина 

))))))))) пегаса годувати треба))))) і вичищати за ним)